Зовсім забув сказати, прочитав книжку Atomic Habits. Твір дуже добре систематизує те, що вам вже може бути відомо з інших матеріалів. Якщо раніше ви вважали Power of Habit кращим твором на цю тему, тепер у вас є новий улюбленичок. Джеймс Клір не спростовує роботу Чарльза Дугіґґа, а радше впорядковує та систематизує її. В «Атомарних звичках» значно менше яскравих прикладів з історії великих корпорацій, зате до біса методичних вказівок, практичних настанов та інших матеріалів.

Якщо не гортати, а вчитуватись, книжка дуже добре перегукується з сучасними популярними філософськими поглядами. Це все класно відбивається на вашому сприйнятті історій успіху, змушує скептичніше ставитись до критеріїв досягнення цілей, та взагалі натякає що варто переглянути життєві орієнтири. І навіть якщо ви не готові позбавитися ілюзії свободи волі та все ще сприймаєте успіх та поразку як результати рішень окремих індивідуумів, ця книжка робить вас на крок ближче до дійсності.

Ви – це історія, досвід, результат мільярдів інтеракцій з іншими об’єктами у всесвіті. І на успішність чи провальність ваших дій впливає занадто багато факторів, щоб ваша «воля» відігравала на їхньому фоні якусь помітну роль. Хіба що, ви будете здійснювати спроби вплинути на всесвіт наполегливо, регулярно, систематично. Хіба що, ви змиритеся, що задля досягнення результату талант менш важливий, ніж системність у докладанні зусиль. Хіба що, ви усвідомите, що ви й є система.

Ну і центрова цитата, звісно ж,

Ви не підіймаєтеся до рівня ваших цілей. Ви падаєте до рівня вашої системи.