Доброго здоров‘я, друзі. Продовжуємо нашу періодичну рубрику книжкових рекомендацій. Одразу зізнаюся, приділяти час книжкам зараз вдається лише на бігу в аудіоформаті або ж під час повітряних тривог. Тому не зважайте на кількість, яка цього року трохи “просіла”. Це компенсується якістю матеріалу, адже обирати зараз доводиться дуже ретельно.
Почну з поради, яку я для себе відкрив дуже пізно, передав своїм дітям дуже рано, а тепер ділюся з вами. Зокрема тому, що знайшов їй підтвердження в одній з прочитаних книжок, описаних нижче. Вгадайте, у якій?
Як і багато інших дітей пізньої радянської доби, мене виховували в іншій системі цінностей та правил. Одним з таких правил було “взявся – дороби”. Воно виглядає раціонально в марксистській системі координат, де універсальним базисом є економіка, зокрема виробництво.
Проте з часом я зрозумів, що це правило не можна застосовувати в багатьох ситуаціях, зокрема щодо читання. Дочитувати нецікаву або явно бездарну книжку повинен змушувати себе лише літературний критик, щоб зібрати усю повноту розгромних аргументів для статті, прочитавши яку інші люди зекономлять неоціненні години життя. Всім іншим читати те, що їм явно не подобається, не варто.
Тепер нумо до книжок. Цього разу я вирішив скоротити рецензії до двох речень: одне на загальний відгук, і друге на його пояснення. І все одно вийшло багато тексту, тому я розділив його на два дописи, і це перший із них.
The Demon-Haunted World: Science as a Candle in the Dark
by Carl Sagan, Ann Druyan
Як і все, створене Карлом Саганом, це науково-популярний шедевр, який треба прочитати кожному і якнайраніше у житті.
“Просвітництво сьогодні” Стівена Пінкера це раціоналізація використання інтелекту і зокрема науки для покращення умов життя на Землі, а цей твір – це історія того, як наука та прогрес вивели людство з темних віків.
On Having No Head: Zen and the Rediscovery of the Obvious
by Douglas E. Harding
Читво, яке я прокрастинував кілька років, адже був знайомий з концепцією, яку вона описує, проте побоювався, що мені “не зайде”; так і сталося.
Можливо мені зарано або запізно виходити на цю орбіту сприйняття реальності, проте твір здався мені багаторазовим циклічним описом спонтанного просвітлення, яке сталося з автором у молодому віці.
Four Thousand Weeks: Time Management for Mortals
by Oliver Burkeman
Найкраща книга про управління часом з часів “Машини часу” Герберта Уеллса.
Олівер Беркман це Ілон Маск тайм-менеджменту: відкинувши напрацювання попередніх дослідників цієї теми (яких свого часу я начитався досить), він одночасно застосовує фундаментальні обставини людської природи та новітні здобутки психології для формулювання ефективної стратегії управління часом.
Twilight of Democracy: The Seductive Lure of Authoritarianism
by Anne Applebaum
Енн Аппельбаум – моє особисте відкриття цього сезону, і в цій книзі вона теоретизує про тяжіння мас до авторитаризму на певних етапах історії, а також застосовує цю теорію для ілюстрації політичних процесів у Росії, США, Польщі, Угорщині та інших країнах.
Україна – це диво, адже ще нікому не вдавалося побудувати функціональну демократію протягом усього 30 років. Ця книга описує загрози, які стоять перед нашою молодою демократією.
The Future Is History: How Totalitarianism Reclaimed Russia
by Masha Gessen
Книга, без якої неможливо зрозуміти сучасну росію.
Як людина, яка виросла в радянському союзі та російській федерації, я безмежно вдячний авторці за системне та всеосяжне пояснення російської політичної культури, чи радше її відсутності. Уся книга читається на настрої “як же це влучно пояснено, я б так не зміг”.
Dare to Lead
by Brené Brown
Попри те, що в книзі описані кілька цікавих тактик управління організацією, загальна ідеологія та мораль твору зводиться до проповідування ідей неоліберального романтизму.
Якщо ви живете “за покликом серця” та вірите, що висока моральна мета важливіша за об’єктивні факти, ця книга для вас.
Сподіваюся, це було корисно і я надав досить інформації, щоб ви вирішили почати або не почати ту чи іншу книгу. А ось чи закінчувати її – ну, ви зрозуміли.