через погану журналістику та копірайтерів

Уявлення людей про науку формуються не в школі та не в бібліотеці. Уявлення людей про науку формуються так само, як їхні уявлення про все на світі: з того, що пишуть в інтернеті. Причому перевага надається матеріалам, написаним журналістами, адже нормальні люди інтуїтивно схиляються до думки, що журналістика це така професія із своїми правилами, стандартами та етичним кодексом.

А дулю вам.

Приклад, за який в мене сьогодні зачепилося око, це назва публікації на сайті Vogue Ukraine. “Научно доказано: 10 песен, которые делают людей счастливыми”. Публікація коротенька, тому наводжу її тут в повному варіанті.

“Не секрет, что музыка оказывает положительное влияние на мозг. Доктор Джейкоб Джоли, исследователь в области когнитивной нейробиологии, вывел формулу, которая оценивает способность музыки вдохновить человека на хорошие эмоции. Песни, которые он изучал, были оценены в соответствии с такими критериями: темп (минимум 150 ударов в минуту), позитивность слов, тональность (мажорная или минорная). После этого исследования доктор составил список из десяти «песен счастья». Послушайте их и убедитесь сами.” (Далі іде 10 роликів із кліпами на топ-10 “пісень щастя”. Автор публікації не вказаний).

В людини з моїм колом інтересів не міг не спрацювати тригер на текст в модному виданні, який містить слова “доктор”, “когнітивна нейробіологія”, “вивчав” тощо, та при цьому сформульований за схемою онлайн-маніпуляції: хтось десь щось зробив (віддалений авторитет, “британські вчені”), ось вам статистика та кореляція (апеляція до закону великих чисел, який все перетворить на наукову істину), а тепер переконайтеся самі (зведення висновків до анекдотичного досвіду конкретної людини — конкретно вас як читача).

Отже, я витратив декілька хвилин часу, щоб пошукати, що ж це за шарлатан такий розкидається науковими доведеннями збільшення рівня щастя — параметру, який не те що виміряти, сформулювати не так вже й просто. І ось що з’ясувалося. Звісно ж, доктор Джолі нічого такого не вивчав, наукових досліджень не проводив, та подвійних сліпих експериментів не ставив. Просто певна фірма (Alba) вирішила зробити гарний маркетинговий хід, та провела низку опитувань в різних регіонах, щодо того, як позитивно люди сприймають ті чи інші пісні (по шкалі від 1 до 100). Після цього, фірма з цими даними звернулася до Джолі із проханням “вивести якусь формулу”, яка пов’язує “технічні характеристики” музичних творів та середню реакцію на них серед респондентів. В результаті була створена псевдонаукова формула

Rating = 60 + (0.00165 * BPM — 120)² + (4.376 * Major) + 0.78 * nChords — (Major * nChords)

яка отримала назву Feel Good Formula, щодо якої сам доктор когнітивної нейробіології пише так:

Загалом, це було цікаве завдання. Звичайно, основною метою для Альби був маркетинг, але це нормально. Їх слід похвалити за те, що вони роблять це на основі зібраних даних. Чи це наука? Ні, це обробка даних — для мене як для вченого це корисно, тому що зараз у мене є список пісень, які я можу використовувати для маніпуляцій з настроєм. Однак справді цікаві питання все ще відкриті. Чи є ця модель передбачувальною, тобто чи можуть її використовувати композитори для написання хороших пісень? Чим настільки особливі мажорні ноти, що вони змушують нас почуватися добре? Чому швидкі пісні працюють так добре? Над чим слід працювати в майбутньому … — це велика кількість відповідей, отриманих від людей, зацікавлених у цій роботі, та зацікавлених у пошуку відповіді на питання, про які я згадував раніше. Я впевнений, що ви найближчим часом почуєте більше від нас на цю тему!

Тобто, в цьому “дослідженні”, яке насправді було опитуванням та аналізом зібраних даних, науки не більше, ніж в кореляції між випадками аутизму та щепленнями. Але через те, що журналісти не беруться до роботи та не перевіряють, що саме означають висловлювання вчених, чим справжні дослідження відрізняються від решти діяльності науковців, та чому попередні публікації досліджень дуже зрідка мають щось спільне із дійсністю, піар-повідомлення випущене в маси та набирає обертів. Адже що може бути вірусніше та “чипляти” сильніше, ніж приємний музичний мотив?

Це я все до чого. Наука, це не опитування. Це навіть не дослідження. Це дослідження, складені за певними стандартами та методиками, а потім відтворені незалежно в іншій частині світу для виявлення недоліків дизайну експериментів та інших параметрів. Наука, це скептицизм, сумнів в усьому та кожному, та безліч перешкод на шляху до істини. Який ніколи не завершується, адже усі надбання людської науки — це асимптотичні наближення до того, як все є насправді. Вочевидь, це дуже і дуже багато роботи, і саме тому науку та наукові теорії слід цінувати, а справжніх науковців — шанувати. Так само, як і справжніх журналістів.

Публікація: https://vogue.ua/article/culture/muzyka/nauchno-dokazano-10-pesen-kotorye-delayut-lyudey-schastlivymi.html

Блог доктора Джолі: https://www.jolij.com/the-feel-good-song-formula/