Книжки | Хакер, що біжить

Стівен Пінкер «Просвітництво сьогодні»

Це, без перебільшення, найкращій наукпоп, який я читав за останні кілька років. Якщо дуже коротко, це потужний антидот проти культурного песимізму, тоталітаризму, забобонів, магічного мислення та інших проявів невігластва. Не тому, що автор звитяжно доводить свою правоту. А скоріше тому, що він методично та поступово вибиває підґрунтя з-під сучасних міфів, наводячи дані та історію їхньої зміни.

Я не буду наводити приклади суджень та висновків, бо вже й так заплямував ними френдстрічку всім друзям. Краще, я поділюся тим, що найбільше вразило мене у стилі. Пінкер вміє просто та доступно викласти досить складні концепції. Деколи я, прочитавши абзац про когнітивну психологію, квантову механіку чи мультивсесвіт, робив крок назад та думав про себе: якби я не читав томів літератури, яку він щойно підсумував одним абзацом, чи зрозумів би я його думку? І з подивом усвідомлював, що так, зрозумів би. Здатність сформулювати надскладні філософські та наукові концепції за допомогою загальнодоступних метафор – це найвищий рівень майстерності нехудожнього автора, і Просвітництво сьогодні нею просто фонтанує.

Ще одна особливість – це викладення у манері безперервного внутрішнього діалогу, який тримає у фокусі за допомогою влучного застосування іронії, сарказму та абсурду. Блискуче почуття гумору тримає вас в тонусі, а тим часом непомітно підкрадаються дані. Ціла купа фактичних, перевірених та візуалізованих даних. З досліджень та опитувань, ще й в хронології. У вас сумніви? Звісно ж, автор це передбачив, на наступній сторінці їх буде розвіяно наступною порцією даних. Ви вважаєте, що дані – це не достатній аргумент, адже мова йде про етику, мораль та віру? О, вам буде дуже важко дотримуватися цієї лінії захисту. Пінкер м‘яко, жартівливо та ненав‘язливо викладе перед вами аргументи, а далі все залежить від вашої спроможності дати їм раду.

Щоб зорієнтуватися у сучасному світі, ви можете витратити роки на вивчення матеріалу з найрізноманітніших галузей знань, який став основою цього твору. А можете прочитати одну книжку. Вибір за вами.

Waking Up – посібник з духовного життя без віри

Короткий діалог із читачкою в Facebook нагадав мені, що я жодного слова не написав про цю чудову книжку. Виправляюся.

Книга Сема Гарріса Waking Up – це посібник з духовного життя без віри. Для багатьох ця фраза позбавлена сенсу, адже в східнохристиянський традиції духовність та церква споріднені, а подекуди тотожні поняття. Але взагалі це не так. Духовність не просто можлива, вона продуктивніша без віри, релігії або будь-якої іншої догматичної системи цінностей, яка базується на одкровеннях, дивах чи інших бездоказових явищах.

Книжка написана для людей, які з різних причин не готові вірити в надприродне, але розуміють, що сучасній людині та цивілізованому суспільству потрібна певна морально-етична система. Саме таку систему, ґрунтуючись на здобутках науки, філософії та медицини, пропонує автор.

Базовим принципом є прагнення до зменшення непотрібного страждання свідомих істот у всесвіті. Звідси випливають певні нюанси. Адже страждати можуть лише істоти, певною мірою наділені свідомістю. А свідомість (не плутати з інтелектом) – саме по собі явище дуже цікаве та не дуже досліджене. Також, деяке страждання важко мінімізувати з об’єктивних причин, і тут закрадається питання, чи не практичніше буде натомість прагнути до збільшення вселенського добробуту або щастя. Саме цим роздумам присвячена велика частина твору.

Основною духовною практикою автор рекомендує медитацію. Вдумлива (mindful) медитація, знов же таки, не має прямого стосунку до буддизму чи інших релігійних течій, які її використовують. Це просто ще один стереотип. Так само як релігія не має ексклюзивного права на мораль, так і східні монахи не мають авторських прав на медитацію. Але ця практика, хоч ми й лише розпочинаємо її наукове дослідження, очевидно наділяє своїх майстрів здатністю до духовного збагачення без необхідності бездоказової віри.

Загалом, Waking Up це книга поза атеїзмом, але звісно, певний вплив поглядів автора відчувається. (Сем Гарріс – один з “чотирьох вершників неоатеїзму”). Однак, атеїзм не є головною темою твору, тому не думаю, що освіченим вірянам варто її ігнорувати. Якщо ваша віра метафорична, а не фундаментальна, то скоріш за все ви винесете з тексту цінні знання.

Логічним продовженням книги є однойменний мобільний додаток та подкаст Гарріса Making Sense (що раніше теж називався Waking Up). Сем один із найрозумніших людей на планеті, до того ж непоганий інтерв’юер, тому зайвим знайомство з цими матеріалами точно не буде. А ось долучатися чи ні до аудиторії одного з найвідоміших популяризаторів ідей Просвітництва – то вже вам вирішувати самостійно.

Кіно не сподобалось: книжка краще

Цей допис теж з архіву. Під час карантину саме час присвятити більше часу читанню та кінематографу, тому я думаю, вам це може бути цікаво.

Кіно не сподобалось: книжка краще.
Твій претензійний друг-інтелектуал.

Чи часто ви стикаєтесь з цією фразою? Відчуваєте deja vu? Чули таке від інших? А колись самі таке говорили? Пристебніться, адже це одна з найбільших дурниць і мова піде про особливості роботи вашого мозку 🙂

Спочатку моя особиста думка. Зазвичай так говорять люди, які хочуть похизуватися рівнем інтелекту. На превеликий жаль, відсоток населення, який регулярно читає книжки, невпинно зменшується. Тому, чого б не зарисуватися перед колегами, друзями або підписниками в Facebook? Так, читав. Так, сподобалось. Так, більше, ніж кіно.

Але ось в чому полягає науковий бік питання: насправді, інакше бути не може. Екранізація не може сподобатися нам більше, ніж книжка, за якою вона створена. Це особливості когнітивних процесів в нашому мозку, які відбуваються під час читання книги або перегляду кінострічки.

Читання – це процес “асинхронний”, він відбувається “з нашою швидкістю” і використовує нашу уяву. Під час читання ми обираємо голоси, якими в нашій голові лунають діалоги головних героїв. Ми на свій розсуд розподіляємо увагу між уривками тексту, адже наш інтерес щодо опису пейзажів, наукових явищ та політичних інтриг може бути різним. Ми сприймаємо статичні рядки тексту, – споживаємо описи дійових осіб, слідкуємо за розвитком їхніх стосунків та сюжетних ліній, – але самостійно заповнюємо “пробіли” динамічними подробицями. Читання – це процес з неповною інформацією, в якому читач бере безпосередню участь, наповнюючи створений автором “кістяк” плодами власної уяви.

Коли ж ми переглядаємо кінострічку, роль нашої уяви різко зменшується, адже ми фактично спостерігаємо за результатом роботи уяви режисера, сценариста, та решти митців, які взяли участь у створенні фільму. І якщо попередньо ми прочитали книжку, то відчуття розбіжності в нашій та їхній уяві поглине нас з перших хвилин та не відпустить до появи титрів. А згодом ми зробимо висновок, що фільм нам “не сподобався”. Тому що, уявіть собі, наші власні фантазії подобаються нам значно більше за чужі.

Тобто, це не означає, що фільм поганий, або що книжка занадто хороша. Це означає, що ви розчаровані. І, на жаль, це природно. Дізнавшись про це, я взяв за правило, що перегляд екранізації треба відкладати якомога надовше після прочитання книжки. Або й взагалі обирати щось одне: або прочитання оригіналу, або перегляд екранізації. Але ще краще, на мій погляд, – читати книжку після перегляду екранізації.

COVID-19 як приклад “чорного лебедя” та відгук про книжку Range by David Epstein

Цей новий коронавірус – ідеальний приклад “чорного лебедя”. То може варто дослухатися до експерта з чорних лебедів?

Взагалі, вибачте мій цинізм, та я поки що від цієї пандемії бачу більше плюсів, ніж мінусів.

Скоріш за все, цей вірус не призведе до нашого вимирання. Та дасть зрозуміти, що на нас чекає в разі винайдення… ой вибачте, виникнення вірусу, схожого за темпами поширення, але зі смертністю, скажімо, як в Еболи.

На прикладі цієї пандемії ми маємо шанси навчитися та привчитися реагувати на більш загрозливі пандемії майбутнього. Уряди мають усвідомити, що “немає книжки як працювати під час коронавірусу” це галіма відмазка. А організаціям варто нарешті навчитися використовувати сучасні технології для забезпечення продуктивної дистанційної роботи. Тому що, якщо в невідворотності якоїсь з загроз можна бути впевненими, то це вона.

Range book cover — This pic is clickable.

Особисто я зробив цікавий висновок: під час системної кризи треба слухати не політиків та не експертів в предметній області. Набагато практичніше дослухатися до соціологів, спеціалістів з аналізу даних та “інтеграторів” або так званих “лис”. На відміну від “їжаків”, які поглиблюють експертизу в одному напрямку та стають справжніми асами у своїй спеціалізації, “лиси” утримують в полі зору якомога ширшу сферу знань, що простягається над десятками спеціалізацій, але заглиблюються лише в одну. Таким чином, маючи поглиблені знання, скажімо, в нейробіології чи безпеці програмного забезпечення, “лис” буде цікавитися історією, мистецтвом, прикладною психологією, нумізматикою доколумбової Америки та перебігом австралійського чемпіонату з регбі. У цей спосіб, “лис” матиме всі напрацювання та метанавчики експерта в певній галузі, та матиме змогу творчо екстраполювати їх на десяток інших сфер.

Щось я трохи заглибився, тому давайте вважатимемо цей пост рецензією на книжку, яку я прочитав нещодавно. Цінність цих ідей важко переоцінити і я дуже шкодую, що не зустрів щось подібне у 25-30 років. До речі, часу в нас тепер на читання має бути трохи більше, тому готуйтеся до збільшення кількості книжкових відгуків в цьому блозі.

Відгук: James Clear – Atomic Habits

Зовсім забув сказати, прочитав книжку Atomic Habits. Твір дуже добре систематизує те, що вам вже може бути відомо з інших матеріалів. Якщо раніше ви вважали Power of Habit кращим твором на цю тему, тепер у вас є новий улюбленичок. Джеймс Клір не спростовує роботу Чарльза Дугіґґа, а радше впорядковує та систематизує її. В «Атомарних звичках» значно менше яскравих прикладів з історії великих корпорацій, зате до біса методичних вказівок, практичних настанов та інших матеріалів.

Якщо не гортати, а вчитуватись, книжка дуже добре перегукується з сучасними популярними філософськими поглядами. Це все класно відбивається на вашому сприйнятті історій успіху, змушує скептичніше ставитись до критеріїв досягнення цілей, та взагалі натякає що варто переглянути життєві орієнтири. І навіть якщо ви не готові позбавитися ілюзії свободи волі та все ще сприймаєте успіх та поразку як результати рішень окремих індивідуумів, ця книжка робить вас на крок ближче до дійсності.

Ви – це історія, досвід, результат мільярдів інтеракцій з іншими об’єктами у всесвіті. І на успішність чи провальність ваших дій впливає занадто багато факторів, щоб ваша «воля» відігравала на їхньому фоні якусь помітну роль. Хіба що, ви будете здійснювати спроби вплинути на всесвіт наполегливо, регулярно, систематично. Хіба що, ви змиритеся, що задля досягнення результату талант менш важливий, ніж системність у докладанні зусиль. Хіба що, ви усвідомите, що ви й є система.

Ну і центрова цитата, звісно ж,

Ви не підіймаєтеся до рівня ваших цілей. Ви падаєте до рівня вашої системи.

Atomic Habits: An Easy & Proven Way to Build Good Habits & Break Bad Ones