Велика слабкість української журналістики в тому, що вона не завжди дотримується професійних стандартів. А в складних предметних областях, таких як геополітика, військова справа та кібербезпека, часто покладається на думку самопроголошених експертів, які далеко не завжди ними є.
Але не перевіряти експертизу експертів то це ще не найгірше і на фоні інших гріхів українських ЗМІ виглядає навіть по-дитячому. Бо українські медіа, навіть найавторитетніші, часто-густо в тупу цитують закордонні таблоїди.
Що таке таблоїд пояснювати не буду, ви й самі знаєте купу місцевих прикладів. Але що цікаво: українські таблоїди залетіти в топ сторінки з найпопулярнішими матеріалами на умовній “Українській правді” практично не мають шансів. Тому що цитувати умовного Гордонуа журналістам УП соромно. А от Більд та Дейлі Мейл – як два байти.
Проте треба віддати українським ЗМІ належне: вони не просто посилаються на джерело, а й характеризують його. Таблоїд значить таблоїд, так і пишуть, без прикрас. Але ж чи допомагає це середньостатистичному відвідувачу онлайн-ЗМІ відкалібрувати ставлення до якості матеріалу? Впевнений, що ні. А як щодо усіх тих, кому він протягом дня його перекаже? Й поготів.
Це взагалі велика проблема, а зараз тим більше. Тому я вирішив поділитися інструментами, що використовую для уникнення онлайн-помийок у своєму інформаційному раціоні. До речі, роблю я це не тому, що я інфо-сноб, хоч і не вбачаю в здоровому скептицизмі нічого поганого. А тому, що ми у No Name Podcast теж намагаємося дотримуватися стандартів якості.
Отже, є така класна фундація NewsGuard, яка моніторить новинні агенції та видання на предмет дотримання стандартів якісної журналістики. На прикладах нижче ви можете бачити критерії оцінки. Індекси можна використовувати як індикатори якості джерела інформації, але при цьому треба інтерпретувати їх дуже обережно, поясню чому.
Найпростіший варіант, звісно, це коли у видання 100/100. Це означає, що джерело дотримується максимально жорстких стандартів якості, і якщо на ньому вийде неперевірений матеріал, то це скоріш за все увійде в історію. Тобто так, NYT та WP помилялися, деколи серйозно, і про це тепер пишуть в книжках та викладають майбутнім журналістам та історикам.
Також все дуже просто із джерелами, в яких індекс близько нуля. Це або ресурси із повністю вигаданим копірайтерами вмістом, або інструменти пропаганди тоталітарних держав.
Все стає складніше у випадках, коли видання дотримується певних стандартів, проте робить регулярні виключення. Як наслідок, його індекс коливається десь в районі 50-70 зі 100 і зелений індикатор може вводити в оману. Проте треба пам‘ятати, що індекс показує саме стратегію джерела щодо якості контенту. А отже, порушення стандартів якості у виданні відбуваються системно, тобто так задумано.
Наприклад, раз на тиждень, на фоні загалом якісного та правдивого контенту, видання публікує якийсь сенсаційний текст, спираючись на дуже високопосадові, але не менш анонімні джерела. Такий режим маніпуляції суспільною думкою є найнебезпечнішим, тому що спрямований він не на бездумних споживачів лайновмісту, а на більш просунутих читачів. У яких джерело спочатку викликає довіру серією перевірених статей, а потім експлуатує цю довіру для роздмухування сенсацій.
Сподіваюся цей текст допоможе вам покращити свою інформаційну гігієну. Серед українських проєктів нічого схожого на NewsGuard порадити не можу, адже в українському інтернеті я в режимі write-only. Якщо у вас є гарні рекомендації, буду вдячний за посилання в коментарях.
Як завжди дякую за поширення, реакції та перекази друзям та близьким. Інтернет ще та вигрібна яма, зробімо його чистіше.