Нещодавня публікація Bloomberg про плани адміністрації Трампа залучити приватні компанії до наступальних кібероперацій викликала передбачувані дискусії. Але важливо зрозуміти, що відбувається насправді.
По-перше, це не просто «розсекречення» уже існуючих таємних партнерств. Уряд США – як і більшість урядів світу – давно залучає приватні компанії до закритих кібероперацій. Йдеться про щось інше: про визнання того, що західна модель ведення кіберкампаній концептуально хибна.
Протягом десятиліть культура західних спецслужб формувалася навколо одержимості непомітністю та можливістю заперечення. Кібероперації успадкували цю культуру самостримування разом із її вадами. Найяскравіший симптом – патологічна фіксація на zero-day вразливостях, які цінуються не за стратегічний ефект, а за чистоту прихованого використання.
Тим часом у тоталітарному поясі кібероперації фактично «лібералізовані». Авторитарні режими створили слабо регульований ринок приватних акторів, яких стимулюють прибуток, патріотизм або примус. Їхні екосистеми хаотичні, але швидкі, стратегічно узгоджені й не обтяжені бюрократичними обмеженнями. Захід же сам себе стримує – технічно досконалий, але операційно закостенілий. А у кіберпросторі операційна майстерність з’їдає технічну за сніданок.
Тож так, цей крок є правильним. Не сильним – радше відчайдушним, – але правильним. Якщо колективний Захід піде за прикладом, – матиме шанс почати наздоганяти своїх противників.
Як я сказав на цьогорічному Cyber Commanders Forum: кіберсила не створюється на тренуваннях і в навчаннях – вона народжується через реальний операційний досвід.