Перед тим, як ми продовжимо обговорювати нову економіку дії та перейдемо до долі держави в новому цифровому порядку, давайте зробимо невеличкий ліричний відступ.
Поки можновладці мріють про “ідентифікацію користувачів інтернет”, “державу в смартфоні”, “легалізацію блокчейну”, “електронні вибори” та інші плюшки цифрового тоталітаризму, приватний сектор втілює свої мрії в життя. І в цей період року в нас є безліч нагод пригадати, як само це відбувається. Чи не щодня під новий рік нам надходять електронні листи із змінами до так званих “політик приватності” онлайн-сервісів, якими ми користуємось. В дійсності це не політики приватності, а політики спостереження, і в цьому легко переконатися. Достатньо виділити декілька місяців життя на уважне прочитання цих витворів креативної юриспруденції.
Звісно ж, в дійсності ніхто ці політики не читає. Власне, на це й розраховують їхні автори. Натискаючи “I Agree”, користувачі заганяють себе в цифрове рабство, про яке навіть не здогадуються. Адже ознаки нового наглядового капіталізму безпрецедентні, незнайомі та незвичні для нормальних людей. Що ж робити із цією несправедливістю? Коли користуватися сервісом хочеться, а читати політику – ні?
Нагадую читачеві про чудовий інструмент – Polisis від Pribot. Неймовірно зручна штука, яка стане в нагоді кожному користувачу інтернету. За допомогою алгоритмів машинного навчання, Полісіс створює наглядну візуалізацію відомих політик приватності та “на пальцях” демонструє нам, хто має доступ до наших даних, хто приймає рішення щодо того, хто має доступ до наших даних, і яка їхня подальша доля.
Сподіваюся, інструмент буде вам корисний, а результати його використання справлять на вас враження. Дякую всім за реакції та поширення.