Позначка: Дезінформація

Якщо розумієш як працює російська психологічно-інформаційна диверсійна індустрія, багато речей стають зрозумілими. Нещодавно я спробував пояснити свої висновки в одному ланцюгу твітів, після чого в мене була низка досить цікавих дискусій в різних приватних чатах. Сьогодні я викладаю це на блозі, зокрема для тих, хто “не розуміє” Твіттер.

Приклад Brexit

Почну здалеку – з Брекзиту. Просто щоб вам було зрозуміло наскільки цинічна і безжалісна Москва в трансляції своїх геополітичних інтересів на інші держави.

Брекзит в принципі був провальною ідеєю. Навіть найтупіший беззубий брит розумів, що залишатися в межах ЄС простіше та безпечніше, ніж повертатися на свої хліба. Але на піку кампанії Джонсону підфартило: Асад та Путін з усіх стволів зарядили по мирному населенню в Сирії.

Масштаби пошкоджень нема чого аналізувати – вони були колосальні. Я просто нагадаю, що за наступний рік в одній Німеччині опинилися понад 1 млн сирійських типу біженців. Так, більшість з них були біженцями. Якась частина була трудовими мігрантами. Незначна частина була терористами.

Що на цьому фоні зробила Росія? Запустила фейкову кампанію про згвалтування неповнолітньої сирійськими мігрантами. Такі випадки були реальністю, але цей конкретний був фейком. Однак він спрацював і за ним пішла ціла серія викидів відвертої брехні.

Звісно, менеджери кампанії за Брекзит не могли не скористатись цією нагодою. І зрештою беззубий брит увірував, що покинути завалений біженцями ЄС безпечніше, ніж залишитися. Увага! При цьому в угоді Британії з ЄС є унікальне виключення: політика ЄС щодо біженців її не стосується. Взагалі.

Сподіваюся, тепер вам зрозуміло, як це працює. Росія вивчає сентименти населення країни-супротивника та перетворює їх на зброю. Причому робить це не лише за допомогою “фабрик тролів”, хакерських операцій та зливу конфіденційних даних. Росія, з метою створення інформаційного приводу, не зупиняється перед отруєннями та масовими вбивствами.

Приклад BLM

Переходимо до другого прикладу, афроамериканці в США під час виборів президента 2016 року і під час масових заворушень #BLM.

Як це було. ІРА (Internet Research Agency) – російська фабрика тролів – вивчила афроамериканські настрої перед виборами та відтворила просту як двері тактику “розділяй і властвуй”. Ключ: вагання національної меншини, яка за Обаму голосувала двічі, голосувати за Хіларі чи ні. Як би ви не ставилися до расової нерівності в Штатах, вона існує, і це можна використовувати під час інформаційних кампаній. Чорних американців переконати в тому, що білі демократи не гідні їхніх голосів. Це відіграло вирішальну роль у перемозі Трампа.

Принципи пропаганди

Інтерлюдія: тепер ви маєте розуміти тактику російської пропаганди.

1. Знайти суспільну проблему, яка існує. Не вигадувати щось нове, а знайти наратив, в якого вже є носії та прихильники.
2. Кластеризувати суспільство на полюсах ставлення до цієї проблеми. Це нескладно: в сучасному інтернеті щодо будь-якої тези моментально формуються два ворожі табори.
3. Вкинути характерні для цих конфліктних кластерів тези, які спонукають їх до рішучих дій або бездіяльності: протестів, ігнорування виборів тощо.

Приклад мовного питання

Тепер повернімось до України. Ось вам один з пунктів російського інформаційного впливу. Ви ж помітили, що мовне питання в Україні вічне? Вам може здаватися, що це тому, що Росія мріє викорінити українську мову та культуру, щоб у нас залишилася одна русифікована Малоросія.

Я стверджую що це не має стосунку до планів Росії. Розділення населення України стосовно мовного питання – ключовий фактор успіху російської пропаганди. Поки в нас немає єдності щодо мови та її ролі в суспільстві, пацаки будуть це експлуатувати.

Приклад декомунізації

Ще один важливий приклад: декомунізація. Під словом декомунізація ховається два терміни, а не один. Декомунізація це фактично патріотизація. Бо Московський проспект перейменовують в проспект Степана Бандери. З точки зору української державності в цьому нічого поганого немає. Але з точки зору спротиву російській інформаційній агресії – тут багато поганого. Бо це створює вразливість, через яку російські пропогандони наступні кілька років компостуватимуть мізки російськомовним пенсіонерам. А рішення в проблеми просте: перейменувати Московський в Патона чи Авеню №5.

Це дуже типовий бізнес-кейс, на якому можна напряму застосувати інструмент з кібербезпеки під назвою Моделювання загроз. Якщо коротко, то перед будь-якою дією треба сісти на дупу й акуратно подумати: що ми хочемо зробити? що може піти не так? як ми з цим впораємось? як ми перевіримо, що ми впорались? В цьому конкретному випадку, достатньо обрати нейтральну назву. Вона не буде здійснювати територіальне посилення національного порядку денного (це мінус), але при цьому не буде й створювати підґрунтя для подальшого розхитування політичних обставин (це плюс). В підсумку – ситуація стабільна, російські тролі перемикаються на інший наратив.

Способи протидії

Це просто як двері, якщо подивитися на те, що вони роблять скрізь і завжди. Вони нас роз’єднують і в них для цього є купа приводів та підводок. Треба позбавити їх цих тактичних інструментів і їм доведеться краще готуватися та більше витрачати ресурсів, а ось це і є – безпека.

Повернімося до мови. Радикальне вимагання від усіх громадян розмовляти та писати українською – ще один козир російської пропаганди. Звісно, за такі ідеї можна відхопити звинувачення в підігруванні російській інформаційній агресії, але лише від тих, хто цю агресію не розуміє.

Росія не там, де звучить російська мова. Вона там, де мовне питання політизують та радикалізують, і це дає підстави для російського втручання. Ми повинні виробити імунітет проти пацакських викидів та навчитися показувати середній палець на звинувачення в лояльності до агресора.

Коли заряджений Кремлем лівак звинувачує білого американця в расизмі, він не завжди правий. Коли ватнік звинувачує українця в нацизмі, той має право послати його у дупу. Коли вишиватник звинувачує російськомовного українця у зраді, той має право категорично не погодитись.

Тому що саме розділення по ідеологічному принципу, кластеризація та радикалізація – основні елементи тактики російської інформаційної війни. Трайбалізм та ідеологічна нетерпимість – це вроджена, природна вразливість людського мозку, а отже й соціуму, нації, людства загалом. Людина так влаштована, що ненавидіти групу людей – громадян іншої країни, послідовників іншої релігії, виборців іншої партії – нам набагато легше, ніж конкретних індивідуумів. І вся пропаганда à la russe, хто б її не застосовував, крутиться навколо цих первісних основ соціальної динаміки.

Сподіваюся, цей пост був для вас корисним. Поділіться їм у соцмережах, бо кожен раз, коли українець читає мій блог, десь у Хімках плаче аналітик ГРУ.

та як перевірити, чи є ви жертвою таких маніпуляцій

Напередодні виборів хочу нагадати просту схему, яку останні 5 років використовують російські пропагандисти для дестабілізації демократичних країн перед виборами. Ця схема добре зарекомендувала себе в США, Великобританії та Європі, наразі її використовують в Україні. Алгоритм дій дуже простий, я б навіть сказав тупорилий. Але воно працює, тому особливих змін не відбувається й цього разу.

Отже, розпочинається все із створення великої кількості облікових записів в соціальних мережах. Ці акаунти ведуть нормальну активність, постять котиків та репостять новини, які не мають прямого стосунку до політики. Додають одне одного в друзі, а також розсилають запрошення усім навколо себе, адже більшість користувачів все ще приймає інвайти від усіх без розбору.

Далі, ці фейкові акаунти, або, як їх ще називають, боти, створюють спільноти: сторінки та групи. Сторінки починають постити контент певного політичного забарвлення, як то “Х — наш кандидат”, “Ні корупції в Україні”, “За все хороше проти усього поганого” тощо, а ці пости розміщають в групах. Боти масово залучаються до цих груп, а також запрошують в групи та на сторінки “друзів” та користувачів, які лайкнули пости на сторінках. Звісно ж, на цьому етапі відбувається все та ж сама тупенька активність із розміщення досить “рівних” постів та новин, які не викликають обурення та не спонукають до дій. Адже на другому етапі мета ще не в цьому — головне згуртувати та кластеризувати якомога більші популяції користувачів та відокремити ті проекти — сторінки та групи — які виявилися найбільш популярними. В результаті з десятків груп та сторінок “в топчік” вибиваються буквально 2–3, але при цьому сторінки мають шестизначні кількості лайків, а групи — десятки тисяч членів.

Подальша активність “проектів” видозмінюється, але не дуже. Відбувається той самий “рівний” постинг по алгоритму “прокинувся, взяв телефон, подивився першу сторінку Української правди, розмістив на сторінці/в групі посилання на 2–3 тематичні новини”. Але тепер раз на п’ять-десять постів вони розміщують повідомлення, які трохи відрізняються від загального фону. Так починають робитися “ін’єкції” потрібної ворогу інформації. Таким чином вкидаються корисні замовнику фейки та інші меседжі, маніпулюючи якими можливо вплинути на світосприйняття фокусної аудиторії. Такий вплив рідко буває різким: спочатку щось ставиться під сумнів, в наступному пості пропонується альтернатива, в ще наступному — “докази”, а далі вже йде пряме заохочення до певних дій та рішень. Все як книжка пише.

Інтенсивність викидів досить стабільна, адже більшість із нас нині живе в 24-годинних інформаційних циклах і на ранок наступного дня навіть найсенсаційніша сенсація здається вже не такою важливою, адже нам підвезли нового лайна і згодовують його по цих налагоджених каналах збуту. Якщо ви придивитесь до декількох окремих “проектів”, ви побачите, що всі вони здійснюють дії більш-менш синхронно та не паряться щодо власного викриття: переважна більшість користувачів соцмереж досить легко піддаються впливу. А решта, хто все ще зберігає рештки контролю над власним споживанням інформації, все одно не встигне протидіяти: спроби розвінчати фейк безперспективні, адже його актуальність зникне протягом доби, і фокус натовпу перемкнеться на нову тему.

Цей принцип — викид дезінформації в масиви правдивих даних — використовується пацаками вже досить давно і спостерігався в декількох витоках електронних листів. Тоді в легітимному листуванні були “розмішані” компрометуючі документи. В імейлах виявити фейки набагато простіше, якщо мати доступ до їхніх оригіналів. В соціальних мережах виявити фейки набагато складніше, адже робити це доводиться надзвичайно швидко та в дуже стохастичному середовищі, яке кардинально змінюється буквально щодоби.

Як зрозуміти, що ви є об’єктом маніпуляцій за цим сценарієм? Скоріш за все, ви підписані на одну або декілька “неофіційних” сторінок підтримки тих чи інших кандидатів або політичних ідей. Також, ви можете належати до відповідних тематичних груп. Але найгірше, що це навіть не обов’язково. Адже коли жертвами схеми стають ваші друзі, ви автоматично стаєте свідками їхньої активності в таких “проектах” у вашій стрічці.

Як зрозуміти, що ваша свідомість постраждала від такого сценарію? Зверніть увагу на ваше ставлення до актуальних проблем вашого регіону або країни в цілому.

Чи відчуваєте ви негативні емоції до певної категорії співгромадян, або ж до усіх тих, хто не належить з вами до однієї умовної групи?

Чи відчуваєте ви, що протягом останніх місяців ваше ставлення до політичної ситуації в країні суттєво змінилося?

Чи відчуваєте ви, що вашим настроєм на майбутніх виборах керує не логічний розрахунок та планування майбутнього, а відчуття обурення та невдоволення теперішнім та минулим, які ви не відчували ще пів року тому?

Якщо відповідь на одне з цих питань “так”, у мене для вас погані новини. Я не ставлю під сумнів ваш IQ, освіченість та психічну стабільність, тому що ці фактори не впливають на те, як легко люди піддаються соціальній інженерії. Але схоже на те, що ви стали жертвою маніпуляцій.

На жаль, вже запізно щось змінювати — видалятися з маніпулятивних груп, відписуватись від сторінок та занадто вразливих френдів. Все, що я можу порадити вам, це зробіть собі відпустку від соціальних мереж та інтернету загалом. Можливо, вам вдасться стабілізуватися, якщо буде вимкнено постійне джерело подразнення. Сподіваюся, що так.