“Бог як ілюзія”, Річард Докінз

Короче дочитав я “Бог як ілюзія” Річарда Докінза. По дорозі розігнав пару десятків віруючих читачів, але в результаті склав досить цілісне розуміння ролі релігії в розвитку суспільства. Думаю, обмін більш ніж вигідний.

Загалом, якщо розглядати вірування з еволюційної точки зору (Докінз перш за все біолог), то все складається в логічну картину. Релігія потрібна, а декому навіть необхідна, на певних етапах розвитку суспільства. Реформування її теж необхідне, і якщо воно не відбувається в темпі прогресу, релігія деградує в фундаменталізм. Об’єктивна культурна цінність релігії теж існує, це чи не найдавніша тема в літературі та мистецтві.

З іншого боку, використання релігії в якості морального компасу або основи для виховання та навчання є контрпродуктивним, адже наука та суспільна мораль розвиваються не завдяки церкві. Навчати дітей, що віра без доказів є чеснотою, нечесно перед нащадками та небезпечно для майбутнього. Вивчення релігії у публічній школі недопустиме, якщо якійсь певній релігії надається виключна перевага. Натомість, цілком логічно вивчати всі (ну або всі поширені) релігії та порівнювати їх.

Дуже важко підсумовувати попередню книжку, бо вже розпочав наступну, від якої взагалі дах зриває, і через призму вмісту якої тези Докінза отримують зовсім несподівані зміст та значення. Але спробую, адже обіцяв прояснити погляд автора на моральний бік християнства. Якщо пам’ятаєте, в попередньому пості на цю тему я ділився його спростуваннями моральної значимості Старого заповіту та обіцяв продовжити згодом про Новий. Так ось…

Якщо узагальнити вміст Біблії до початку викладення вчення Христа, то в моральному контексті в ній відбувається відновлення, або спасіння людства від первородного гріха. Яким, якщо ви пам’ятаєте, було пізнання добра і зла під сумлінним науковим керівництвом одного рептилоїда, якого бог помістив в рай із досі достеменно невідомою нам метою. Можливо, був неуважний. Або просто хотів залишити нагадування про ложку дьогтю, інь і янь оце все.

Первородний гріх, за канонами християнства, передається із покоління в покоління і ним апріорі нагороджуються усі новонароджені. Всі люди народжуються грішними та лише через спасіння шляхом принесення в жертву сина божого всі ми отримали шанс таки потрапити до раю, з якого наших пращурів було вигнано з ганьбою. І в моральному контексті тут все не дуже однозначно.

Чи є презумпція гріховності, постійне відчуття провини та власної нижчовартості стимулом для більш високоморального життя? Чи є таким стимулом жах від перспективи потрапити в пекло? Я не знаю. Що я точно знаю, так це те, що переважна більшість людей, які вважають себе віруючими, не мають достатнього розуміння цих концепцій, тому вони все одно не діють.

Власне, на цій позитивній ноті обговорення книжки пропоную вважати завершеним. Рекомендую для прочитання усім скептикам та віруючим: першим — щоб порівняти свої погляди із позицією досить таки розумного та зануреного у тему науковця, а другим — щоб перевірити силу своєї віри та ознайомитися із ходом думок філософів та науковців, які міркують на релігійні теми раціонально.


Відгук: “12 правил життя” Джордана Пітерсона

та аналогії з кібербезпекою

Читаю “12 правил життя” Джордана Пітерсона і вкотре не можу втриматись від аналогій між психологією та кібербезпекою. Напевно, вони взагалі універсальні!

Найважливіші питання щодо людської поведінки завжди задають неправильно, з точністю до навпаки.

Чому люди приймають наркотики? — Неправильне запитання. Чому не всі люди приймають наркотики? Чому люди не приймають наркотики постійно? — Правильні.

Чому люди хвилюються та панікують? — Неправильне запитання. Чому люди хоч деколи бувають спокійні? — Правильне.

Чому люди схильні до насильства? Чому люди вбивають? Чому люди воюють? — Неправильні запитання. Чому люди піклуються? Чому люди захищають? Чому люди можуть жити в мирі? — Правильні.

Шукати відповіді ефективніше на правильні запитання, тому що знайшовши їх, можна стимулювати та культивувати правильну, тобто більш оптимальну, поведінку. Пошук відповідей на неправильні запитання — дурне марнування часу.

Ось вам аналогія з кібербезпекою. Хтось виклав конфіденційні дані на FTP без пароля! Хтось не оновив Struts2, Samba, Windows etc.! Хтось натиснув на фішингове посилання та ввів пароль в фейкову форму! Когось знову хакнули, хтось наплужив, провтикав, зашпекався і взагалі поводиться нерозумно! Як таке може бути?? — Неправильне запитання.

Як люди взагалі, хоч подекуди, можуть залишатися в відносній безпеці? Як їм вдається підтримувати лад у їхніх системах та додатках? Як вони навчили своїх колег не клацати каку та не запускати криптоздирники? — Ось правильні запитання, на які треба шукати або виробляти відповіді професійній спільноті. А публічне приниження менш освічених представників свого виду, хоч подекуди і має короткочасний ефект, але не вимагає високого професіоналізму.

Хаос це просто. Залишіть щось без нагляду і за деякий час ентропія візьме своє. Лад це складно. Задля утримання ладу треба прикладати калорії та застосовувати інтелект. Сіяти хаос чи сприяти встановленню та підтримці хоч якогось порядку? Кожен вирішує для себе, а комусь навіть вдається поєднувати ці ролі.

За мотивами лекції з соціальної інженерії в КПІ

Короткий список рекомендованої літератури, складений за мотивами запитань від студентів на лекції про соціальну інженерію в ФІОТ КПІ.

Список рекомендованої літератури

Минулої п’ятниці мав змогу поспілкуватися з першокурсниками факультету ФІОТ КПІ. Розпочалося все як у фільмі жахів. Я ж прийшов з усіма прибамбасами: з ноутом, щоб презу показать, з блютуз колонкою, щоб відео продемонструвати зі звуком і т.д. Але реальність все розставила по місцях — наявний проєктор мав лише VGA і спілкуватися по ньому погодився лише з віндою, а вінда своєю чергою не захотіла спарюватися з колонкою. Отже, довелось мені брати в руки крейду з ганчіркою та згадувати молодість. І я вважаю що вийшло навіть краще ніж могло з використанням хай-тек вмісту мого рюкзака.

Отже, що я можу вам сказати. Маю стриману надію що студент в Україні є. Рівень підготовки аудиторії загалом радує, а в окремих випадках — вражає. Зізнаюсь чесно, мене в їхньому віці цікавили зовсім інші речі.

Мова йшла про соціальну інженерію (совпадєніє? нє думаю…) тому розпочинати довелось з самого початку і півтори години для розкриття теми очевидно не вистачило. Наприкінці виступу постали цілком логічні питання куди бігти за більш фундаментальними знаннями, відповідь на яке я частково дав, але докладно вирішив оформити в вигляді цього посту. Так що ось вам список рекомендованої макулатури з питань соціальної інженерії та її використання на користь і навпаки.

Про соціальну інженерію

  • Книжка про соціальну інженерію відомого бізнесмена в цій галузі. Я не можу сказати, що Кріс відрізняється талантом у літературі або предметній області, але може саме з цієї причини результати його роботи відзначаються методичністю та системністю підходу. Christopher Hadnagy, Social Engineering: The Art of Human Hacking 1st Edition
  • Перші мемуари Кевіна Мітніка, читається нормально, дуже багато практичних прикладів та порад з протидії використаним методам. Після цього Кевіна охопила зіркова хвороба і подальші його твори трошки нуднуваті. Kevin D. Mitnik, The Art of Deception: Controlling the Human Element of Security
  • Щомісячний подкаст Кріса Хеднегі (див. вище), цікавий зокрема через гостей та інтерв’ю. www.social-engineer.org
  • Мої виступи “Правда про ложь” та “Прелюдия к атаке” в розділі “Виступи” цього блогу. Насолоджуйтесь 🙂

Про принципи та методи впливу

  • Системне викладення методів впливу та стратегій протидії ним. Крута наукова книжка, написана провідним психологом Робертом Чіалдіні, якого природа не обділила літературним талантом. Robert B. Cialdini, Influence: The Psychology of Persuasion, Revised Edition
  • Не менш крута книжка не менш крутого вченого, цього разу про принципи поведінкової (читати: нераціональної) економіки. Адам Сміт був неправий, а Ден Аріелі – правий: економіка це додаток не математики, а психології. Dan Arieli, Predictably Irrational, Revised and Expanded Edition: The Hidden Forces That Shape Our Decisions
  • Курс на Coursera, побудований на роботах Чіалдіні та інших крутих авторів. Якщо нема часу або ліньки читати, це те ще вам треба. University of Michigan, Influencing People

Про універсальні емоції та невербальну комунікацію

  • Без коментарів, Пол Екман це патріарх психології емоцій, його роботи пересічними громадянами не обговорюються. Paul Ekman, Emotions Revealed
  • Джо Наварро 25 років працював в ФБР у спецпідрозділі, який займався вивченням та застосуванням невербальних комунікацій в боротьбі з федеральними злочинцями та міжнародними шпигунами. Потім звільнився, заснував консалтинговий бізнес, та написав пачку книжок, цю я вважаю найкращою. Joe Navarro, What Every BODY is Saying: An Ex-FBI Agent’s Guide to Speed-Reading People