Блог про кібер, біг та медитацію
Наш формат видав книжку Скотта Джурека «Їж та біжи» українською. Я читав її в оригіналі та вже ділився відгуком, але все одно вже замовив копію.
Книга «Їж і біжи» Скотта Джурека, про яку я писав відгук раніше, вийшла в українському перекладі у видавництві Наш формат. Я вже замовив.
Нагадую, що автор книги Скотт Джурек – один з найуспішніших ультрамарафонців у світі. Особливістю його підходу до бігу є виключення з раціону їжі тваринного походження. На його думку, це дозволяє ефективніше відновлюватись після тренувань та забігів.
Продовжити читання “Їж і біжи видали українською”В завершальному четвертому дописі серії я рекомендую такі твори: Eat and Run by Scott Jurek, Atomic Habits by James Clear, Range by David Epstein. А також книги, які не увійшли до жодної з категорій.
Це завершальний допис з серії читацьких рекомендацій за 2020 рік. В попередніх дописах я розповів про книжки з кібербезпеки, науково-популярну літературу та наукову фантастику. В цьому пості я завершу серію відгуками про книжки, які найбільше вплинули на моє уявлення про людей.
By: Scott Jurek, Steve Friedman
Скотт Джурек це один з найуспішніших та найвідоміших ультрамарафонців нашого часу. Якщо ви захоплюєтесь бігом та почитуєте трохи на цю тему, ви можете пам’ятати його з книги Крістофера Макдуґала “Народжені бігати”, яка раніше вийшла в українському перекладі. Скотт – один з центральних персонажів того бестселера та автор цього.
Продовжити читання “Рекомендовані книжки прочитані у 2020. Частина IV: особистий розвиток”Регулярно чую питання про те, навіщо і як бігати взимку, тому накопичилися відповіді, викладаю тут.
Я припиняю бігати взимку лише коли температура опускається нижче -10ºС (бо це не комфортно) або коли дороги замітає снігом (бо це травмонебезпечно). Увесь інший час я не зменшую дистанції та інтенсивність пробіжок. В цьому дописі я детально пояснюю, чому не варто припиняти біг у зимовий період.
Тут все просто: чому б ні? Чому ви повинні робити перерву через те, що на вулиці на 15-20 градусів прохолодніше, ніж коли вам найбільш комфортно? В біганині по морозі немає нічого страшного, якщо “входити” в неї поступово. На ваше щастя, клімат в Україні дозволяє це зробити дуже акуратно, адже в нас рідко відбуваються різкі похолодання на -20 градусів за одну ніч.
Продовжити читання “Як бігати взимку”Я напевно буду ділитися тут своїми спостереженнями на тему. Тому що з часом представників цього підвиду в стрічці значно побільшало. З двох причин: хтось з друзів почав бігати (що я вважаю супер) або хтось потрапив до друзів, тому що бігає (що я вважаю супер-пупер). Отже, цікаво почути що ці люди думають про ідеї та висновки, які я накопичив за останні 10+ років “рухливої медитації”.
Отже, висновок перший: бігунам по цимбалах.
Конкретизую. Нерідко мені поступають коменти, деколи жартівливі, деколи так, інколи прямо у ФБ, а часом у реалі, що тіпа ми вимахуємось. Що усі ці фотки зі спортзалів та після пробіжки — це джакузі (“чистої води надуватєльство” як Pavel Riazanov казав). Що ніби ото є прояви нарцисизму та дефіциту уваги. І що навіть якісь дослідження на цю тему є, які цю гіпотезу науково підтверджують.
Так ось, за качків та інших йогів не скажу, але щодо бігунів: їм по фігу. От просто повірте мені на слово, бігуну не цікава думка не-бігуна щодо бігу. Не тому, що це так складно, або тут є якась дискримінація, просто це такі речі, думка про які має вагу лише тоді, коли у її автора є відповідний досвід.
Ось вам яскравий приклад. В кожному “ареалі” бігунів є певний набір яскравих персонажів. Наприклад, “дід” — це такий дядько за 50, сухий і жилястий, який бігає майже щодня, причому коли немає снігу то босяка, клав на мороз або ожеледь і взагалі рембо. Або спортсмен/ка — фігачить інтервали, вічно з якимись батончиками та гелями, міряє пульси й зазвичай в якійсь командній формі. Або, що частіше, це худєюща/щий, про цих докладніше.
Худєющі вони такі “що то зразу видно”. От біжить на вас центнер або коло того — зразу видно, худєє. Так ось, коли оце явище пробігає повз лавочку на якій пацанчики п’ють півасік та щось там собі курять, то полюбому буде якийсь смішок або прикольчик, ну це ж смішно, чому не поржати. А коли на зустріч йому/їй біжить бігун, ви знаєте що він думає? Він думає “ух ти ж, молодець, так тримати, давай п’ять”. Тому що на відміну від пацанчиків, бігун в курсі, чого це вартує і до яких результатів може привести, якщо не забивати. Тому отого худєющого не мають цікавить думки з лавочки, а мають цікавить думки таких як він — бігунів.
Але це про думки взагалі, тепер про фоточки. Фоточки, вони не для того, щоб “дивись як я можу”. Вони для того, щоб “дивись як можна”. Тобто, якщо зміг один, то зможе й інший. Люди на протезах долають марафони, вони що, теж вимахуються коли фотки роблять? Ні, вони показують мені, що моя міжхребцева грижа то в порівнянні просто нежить, а легкий біль в гомілці пройде після другого кілометру, тому нема чого її мацати, бери кроси й мерщій в парк. А потім зафігач селфача і покажи другові, що сніг на даху його тачки то не причина сидіти вдома. А по дорозі посміхнися трьом худєющім і дай краба дєду, бо дєд, курва, і в 60 буде марафони за 4- бігати, а ти хоч подивишся.
Коротше, я сподіваюся що я зрозуміло викладаю. Але якщо раптом хтось подумає, що я виправдовуюся, то нагадую: бігуну по цимбалах.
Сніг скінчився. Піти побігати чи що…
