Віртуальна дружба та як її зіпсувати

Увага: дуже цинічний пост.

Немає жодної технічної причини видаляти людей з друзів в соцмережах. Але є одна людська. Дивіться.

Додавати людей в друзі без розбору, звісно ж, погана звичка. Коли інтернет ще не був такою купою лайна, і в ньому існувало таке поняття, як нетикет, надмірне захоплення збільшенням кількості контактів в соцмережах навіть мало неприємну назву. Але ті часи минули, тому в гонитві за аудиторією так поводяться багато користувачів.

Якщо ж ви намагаєтесь тримати в колі віртуальних друзів людей, яких принаймні одного разу зустрічали в реальному житті, то що робити із віртуальними знайомими? Різко відмовляти на запрошення в друзі? Це типу нечемно. До того ж до ваших послуг — гнучка система класифікації друзів у Facebook.

Один з простих та більш-менш лагідних способів не відмовляти на запрошення в друзі та при цьому зберігати рівень приватності, який можна порівняти з аналогом поза соцмережами, це групи. Ви можете додавати в друзі (Friends) справжніх друзів, а для близьких друзів та родичів використовувати спеціальні групи (Close friends, Family). Не дуже знайомих людей ви можете додавати в групу “знайомі” (Acquaintances), також можна створити групи для колег, в тому числі колишніх, та однокашників. Після цього можна всі наступні пости розміщати зі спеціальними налаштуваннями приватності: для друзів за виключенням знайомих, для сім’ї та близьких друзів, для всіх тощо. Але ж, як ви можете собі уявити, це величезний геморой.

Неймовірно спрощує життя група Restricted. Не знаю, як воно не англійською, але ви її легко знайдете, ця група існує по замовчуванню. Фокус в тому, що додаючи людину в друзі й в групу Restricted ви робите так, що статус друзів у Facebook ви матимете, але при цьому вона зможе бачити лише ваші пости “для всіх”. Дуже зручно: можна нарешті закрити питання відмов на запити в друзі та зберегти певний рівень приватності, або хоча б її відчуття. Але є одне але, яке все ж деколи змушує видаляти людей з друзів.

Річ у тому, що навіть найбільш “мовчазний” режим сповіщень Facebook працює так, що ви все одно будете бачити всі коментарі та реакції ваших друзів, незалежно від того, в які групи ви їх помістили. І якщо реакції, то ще така справа, можна потерпіти, то коментарі, особливо коли вони саркастичні чи пасивно-агресивні, можуть вибішувати. Така вже природа речей: технічно в Facebook можна ігнорувати коментарі фоловерів та користувачів з-поза ваших контактів, але друзі завжди будуть поруч та звертатимуть на себе увагу. І якщо їхні дії вам не до душі, пройде зовсім небагато часу доти, коли ви їх видалите.

Дехто вважає, що соціальні мережі це дурість, дехто думає що це лихо та залежність, для когось це взагалі робота, і таке інше. В будь-якому випадку не забувайте, що хай ми й не клієнти соцмереж в економічному сенсі, а лише їхнє паливо, та ми тут не поодинці, а разом. То ж, не дивуйтеся, якщо ваші глузливі коментарі або нав’язування власної думки призведуть до розриву хоч і віртуальних, але стосунків.

Про реальні загрози російських соцмереж та хибність їх блокування в Україні

та хибність їх блокування в Україні

Рішення РНБО про розширення санкційного списку та, як наслідок, блокування російських соцмереж та інших популярних сайтів в Україні викликало не абиякий суспільний резонанс. Зокрема тому, що з боку уряду не було здійснено жодних спроб пояснити аргументи такого блокування або продемонструвати кібер-загрози регулярного доступу десятків мільйонів громадян України до підконтрольних ворогу веб-ресурсів. Натомість, було прийняте та озвучене рішення щодо технічного блокування ресурсів на рівні інтернет-провайдерів.

Така поведінка уряду не залишила громадянам інших варіантів, ніж розпочати самостійні спекуляції щодо причин та наслідків блокування, які не стихають вже тиждень. Які ж аргументи за блокування лунають мережею? Я не буду наводити тут образливі висловлювання щодо суб’єктивної оцінки рівня розумового розвитку користувачів російських соцмереж, або відверто популістські випади з застосуванням військово-патріотичної риторики. В цьому тексті я спробую проаналізувати суттєві аргументи на користь блокування та поділюся власними висновками з ситуації.

Аргументи, які озвучують

1. Дані про користувачів соцмереж (текст, фото, відео, геолокація) знаходяться в доступі рос. спецслужб.

Блокування соцмереж неістотно впливає на цю загрозу. Більша частина даних, які становлять інтерес та можуть бути використані для підготовки атаки на конкретних індивідуумів або для аналізу з застосуванням технологій “великих даних”, так чи інакше може бути отримана без втручання в роботу обладнання соцмереж. Решта даних може бути отримана через віддалений доступ до обладнання соцмереж “поза контролем” РФ з допомогою кібер-імплантів, розташованих в усіх більш-менш важливих інфраструктурах.

Більш правильним рішенням з протидії цій загрозі було б розгорнути національну кампанію з підвищення обізнаності громадян щодо приватності в інтернеті не залежно від того, які ресурси вони використовують.

2. У РФ є можливість проведення інформаційних операцій через підконтрольні соцмережі.

Блокування соцмереж підсилює загрозу. Навіть якщо припустити, що блокування соцмереж буде ефективним, користувачі будуть змушені мігрувати на інші популярні платформи, які в змозі прийняти “мігрантів”. Очевидно, цими соцмережами стануть Facebook та Twitter, в яких присутність російських агітаційних бот-мереж не менш потужна, ніж в підконтрольних РФ платформах. Більше того, зазначені соцмережі надають набагато більш ефективні засоби здійснення інформаційних операцій, тому що є більш технологічними та випробувані на набагато більшій кількості географічних регіонів та демографічних груп. До того ж, російська агітаційна машина в Facebook та Twitter загартована в масштабних кампаніях під час референдуму в Великобританії, виборах в США та Франції, та продемонструвала свої можливості та обмеження.

Стратегічно більш правильним було б використати досвід цих кампаній (помилки британців та американців, та влучні кроки французів) та розгорнути інформаційні просвітницькі програми, які допоможуть громадянам принципово протистояти агітації та пропаганді.

3. Блокування російських соцмереж не обмежує свободу слова.

Абсолютна маніпуляція. Звісно ж, не обмежує, тому що обмежує на свободу слова, а право на доступ до інформації. Полеміка навколо свободи слова не має прямого зв’язку з цією проблемою, тому активно проводиться прихильниками блокування задля відвертання уваги від її справжніх причин та наслідків.

4. В РНБО з пропозицією блокування виступила СБУ. СБУ займається розвідувальною діяльністю і не повинна розкривати свої аргументи.

Ця позиція не позбавлена логіки. Дійсно, розвідувальні установи не повинні використовувати прямі докази для побудови своїх висновків. Задача розвідки — аналізувати та прогнозувати, а її результати повинні бути в достатній мірі підтверджені. Але разом з цим, під час надання розвідувальних даних першим особам держави, зокрема Президенту та РНБО, СБУ могла б висвітлити некласифіковані елементи своїх аргументів та висновків, як це роблять розвідувальні установи США та їх союзників. Відсутність навіть узагальненої аргументації щодо доцільності блокування свідчить або про відсутність більш глибокої класифікованої аргументації, або про низьку оцінку важливості висвітлення подібних рішень в суспільстві.

З огляду на це, мушу зізнатися, що особисто я не дуже високої думки про можливості СБУ в частині кібер-розвідки. Я схильний вважати, що суттєвих аргументів щодо доцільності блокування в СБУ немає, а аргументація ведеться на рівні висвітлення потенціальних загроз з боку контрольованих ворогом ресурсів. При цьому, цілком можливо, без повного розуміння цих загроз. Звісно, я можу помилятися, та буду щасливий дізнатися, що помиляюся. Але наразі це моя поінформована думка.

Аргументи, про які мовчать

Важливим аргументом до якого не звертаються прихильники блокування полягає в тому, що контролюючи вміст популярних в Україні веб-ресурсів, РФ може здійснювати кібер-атаки, які по потужності можна порівняти з наслідками зміни програмного коду встановлених на комп’ютерах продуктів, зокрема антивірусів. Масове захоплення контролю над ПК та мобільними пристроями громадян України через вразливості веб-браузерів та суміжного ПЗ (Adobe Reader, Flash Player, Java і т.д.) — це не вигадки, а цілком реалістичний вектор нападу. Чому ж він не висвітлюється?

Маю два припущення. Або тому, що для здійснення захисту від цієї загрози потрібно заборонити доступ до набагато більшого числа веб-ресурсів, або тому, що цей бік загрози залишився поза увагою РНБО. Я схильний вважати, що перше припущення ближче до реальності, але й друге не виключаю.

Висновки

Російські соцмережі безумовно складають кібер-загрозу для громадян та держави. Заборона їх відвідування не є дієвим способом протистояння цим загрозам. Більш дієвою була б інформаційна просвітницька кампанія з висвітлення загроз відвідування російських соцмереж, яка, на жаль, не відбулася. Іншими словами, заборона російських соцмереж є ознакою провалу внутрішньої інформаційної політики уряду.

Небезпечним наслідком заборони є фактичне обмеження права громадян на вільний доступ до інформації, яке гарантоване Конституцією та Законом України, шляхом виконання указу Президента, а не в судовому порядку, як це передбачено законом.

Прогноз

Особисто я вважаю, що блокування російських соцмереж несуттєво відіб’ється на рівні їх відвідування українцями. Динаміку зміни популярності веб-ресурсів в Україні ви можете самостійно спостерігати в цьому розділі рейтингу Alexa: https://www.alexa.com/topsites/countries/UA


Оновлено 22 грудня 2018 р.

Через півтора роки після початку блокувань ВКонтакте все ще в десятці найбільш відвідуваних веб-сайтів в Україні – на 4 місці. Mail.ru, Yandex.ru та Ok.ru посідають 13, 14 та 15 місце.