Як зробити так, щоб якомога менше людей мали доступ до даних про ваші дзвінки, листування та…

про дзвінки, листування та місцезнаходження

“A hypothetical question, Miss Rey. What price would you pay, as a journalist I mean, to protect a source?” Luisa doesn`t consider the question. “If I believed in the issue? Any.” “Prison, for example, for contempt of court?” “If it came to it, yes.” “Would you be prepared to… compromise your own safety?” “Well…” Luisa does consider this. “I… guess I’d have to.”

– Cloud Atlas by David Mitchell

Давайте я розповім, як зробити так, щоб ані Генеральна прокуратура, ані СБУ, ані ФСБ не мали доступу до даних про ваші дзвінки, листування та місцезнаходження. Але спочатку, про те, що саме неправильно з наданням доступу до даних листування, дзвінків та розташування журналістів. Особливо тих журналістів, які ведуть антикорупційні журналістські розслідування.

Я буду спрощувати. Деколи в корумповані державні структури волею долі потрапляють порівняно чесні люди, які ставлять інтереси суспільства вище, ніж “професійну етику” також відому як кругова порука та “захист своїх системою”. Уявіть, що існує посадовець правоохоронних органів, який є свідком корупційної діяльності своїх колег і готовий повідомити про це у відповідні компетентні органи. Як йому бути, якщо в нього немає впевненості, ні, немає навіть надії на те, що представники компетентних органів не задіяні в корупційній схемі? Більше того, як бути, якщо факти корупції спостерігаються у відомстві найвищого рівня, яке здійснює контроль над всіма іншими відомствами?

Один з реалістичних планів дій, це надати фактам правопорушень публічний розголос. Для цього в цивілізованому ліберально-демократичному суспільстві існує вільна преса. Та преса, яка пес демократії, а не та що на зарплаті в Кремля та олігархів. Справжня преса, справжня слідча журналістика, базується саме на таких джерелах суспільно значимої інформації, яка може та повинна використовуватися для здійснення громадського контролю над роботою відомств, які відомі своєю культурою закритості та секретності. Вільна преса — це відповідь на запитання, хто буде охороняти охоронців та судити суддів.

Без вільної преси неможлива демократія, а вільна преса неможлива без свободи слова та внутрішніх джерел інформації про зловживання на держслужбі. І так само, як нам треба захищати свободу слова, журналістам треба захищати свої джерела. Не лише тому, що вони надають цінну інформацію та дозволяють готувати “бомби” та “сенсації”. А ще й для того, щоб чесні люди, які працюють “в системі” та спостерігають її збочені корумповані прояви, мали надію на захист та анонімність, менше боялися помсти “системи” й частіше виводили її адептів на чисту воду.

Тому ухвала суду про надання слідчим генпрокуратури доступу до метаданих дзвінків, листування та розташування антикорупційного журналіста, який веде розслідування про зловживання в генпрокуратурі та ймовірно спілкується з відповідними джерелами, повинна мати дуже серйозне підґрунтя. Інакше вона є не просто неприйнятною з професійної та етичної точки зору. Вона є прямою загрозою категоріям, які ми називаємо “правовою державою”, “європейським вибором”, “демократією” тощо. Що може стати підґрунтям для такого ризикованого виключення? Наприклад, підозра в шпигунстві на користь ворожої держави. Або підозра в державній зраді. Або підозра в терористичній діяльності. Або підозра в виготовленні дитячої порнографії. Але точно не роль свідка в антикорупційній справі.

Тепер про земне: як зробити так, щоб надавати доступ не було до чого.
Спочатку давайте визначимось щодо характеру даних, які зберігаються вашим оператором мобільного зв’язку. Зазвичай мова йде про метадані, тобто дані про дані. Тут спочатку трохи складно, але ви звикнете.

Дані — це те, що ви передаєте під час листування та спілкування голосом. Тобто це текст повідомлень та запис дзвінків. Дані оператори не зберігають, або принаймні не повинні це робити, бо це незаконно. Точніше так, дані дзвінків оператори не зберігають, а дані СМС зберігають короткий час поки вони не знайшли ще свого отримувача та “застрягли” на сервері оператора.

Метадані — це те, що залишається в оператора після того, як дані були передані. Тобто, це відомості про те, що, коли, між ким, в якій формі, та як довго відбувалося. Кожне передане СМС та кожна телефонна розмова залишає по собі запис в якійсь базі даних (насправді в декількох), для того, щоб оператор зміг тарифікувати свої послуги та виставити вам рахунок, а також — за вимогами законодавства — саме для таких випадків, коли слідчим можуть знадобитися деталі листування або список контактів, скажімо, наркодилера. Звичайно ж, ці дані не застраховані від нецільового використання, але зараз не про це.

Окрему категорію метаданих складає геолокація, тобто приблизні (або точні) координати абонента. Оператор має доступ до вашого розташування, тому що згідно з протоколами мобільного зв’язку він завжди в курсі, на якій базовій станції ви зареєстровані, та які інші базові станції знаходяться поруч з вами. Маючи координати трьох найближчих до вас базових станцій та дані про відповідну силу сигналу, оператор може застосувати алгоритм триангуляції та визначити ваше географічне розташування з точністю до десятків метрів або й ліпше.

Що ж робити для того, щоб залишати по собі якомога менше метаданих? Відповідь очевидна: не користуватися СМС та дзвінками. Я серйозно.

Замість СМС використовуйте захищені месенджери — програми передачі миттєвих повідомлень — які здійснюють шифрування вашого листування з кінця в кінець. Якщо хочете найкращого захисту, використовуйте Signal — це повністю наскрізь зашифрований месенджер, користуючись яким ви не залишаєте по собі жодних метаданих: були прецеденти, коли до оператора серверів Signal приходили тамтешні “маски-шоу” і в них буквально нічого було показати в якості метаданих про спілкування абонентів. Якщо хочете екстриму — спробуйте Ricochet, він додає анонімності але не дуже популярний серед звичайних користувачів. І пам’ятайте: WhatsApp хоч і шифрує ваші дані цілком аналогічно Signal-у, але при цьому ділиться метаданими з Facebook, тому точно десь їх зберігає і в це десь можна прийти з обшуком.

Замість мобільних дзвінків використовуйте IP-телефонію. FaceTime або дзвінки у WhatsApp можуть бути непоганим варіантом, але для кращого захисту, не дивуйтеся, я рекомендую той самий Signal. З причин висвітлених в попередньому абзаці, плюс вони останнім часом непогано підросли по якості зв’язку та додали відео-дзвінки. Одне зауваження: жоден з безпечних способів спілкування голосом не передбачає групових дзвінків. Але що то у вас за секрети, які мають знати більше двох?

Я навмисно пропускаю опис вад всіх решти месенджерів, адже це тема, яка вже неодноразово висвітлювалася в тому числі і мною.
Отже, користуючись для листування та дзвінків захищеним застосунком, який підтримує End-to-End шифрування та не був помічений в співпраці з правоохоронними органами, ви залишаєте вашому оператору мобільного зв’язку метадані про ваш СМС-спам та дзвінки телемаркетерів, а також метадані про ресурси в інтернеті, які ви відвідуєте та якими користуєтесь. Ці метадані містять IP-адреси та імена хостів (з яких можна зробити висновок про те, якими месенджерами та сайтами ви користуєтесь), а також коли і якими об’ємами даних ви з ними обмінюєтесь. Щоб приховати цю чутливу інформацію, вам слід скористатися послугами віртуальної приватної мережі (Virtual Private Network, VPN) або мережі Tor (The Onion Router). Також, використовувати їх можна одночасно, але то вже екзотика.
VPN підійде вам у всіх випадках, коли вашою основною загрозою є хтось крім спецслужб супер-держав. Головне правильно обрати сервіс-провайдера, точніше юрисдикцію, в якій він розташований. Я всім рекомендую ProtonVPN, але можуть бути варіанти. Використовувати “саморобні” VPN-сервери може бути зручніше та дешевше, але будьте готові до непорозумінь з Netflix та розпізнавання мостів, автобусів та пішохідних переходів на картинках re-captcha від Google. До того ж, цей варіант надає вам менше псевдонімності в інтернеті, тому що ви не зможете “розчинитись” в декількох сотнях тисяч інших користувачів комерційного VPN-сервісу.

На останок, не дуже приємна новина. Дані геолокації від оператора зв’язку приховати нереально, тому що без цієї функціональності мобільний зв’язок не працюватиме й передача даних буде неможлива.
Сподіваюся, ці поради допоможуть вам більш впевнено почуватися у стосунках з вашим мобільним оператором.

Як зберегти приватність відвідувань вебсайтів від власного інтернет-провайдера

від власного інтернет-провайдера

Останнім часом, зважаючи на неприємні новини з-за океану про відміну Конгресом США вимог щодо приватності метаданих відвідування інтернету, досить часто постає питання “а що ж робити?” Відклавши політичні та суспільні компоненти проблеми, якими най опікуються резиденти та громадяни Штатів, перейду до суто технічного розв’язання. Коли мова йде про вашого інтернет-сервіс провайдера (ISP), є два популярні та дієві способи приховати від нього практично всю вашу активність в мережі. Це Tor та VPN.

Tor здійснює трошки більше ніж просто приховування вашого трафіку. По суті це величезна розподілена мережа, яка шифрує трафік від вашого пристрою до точки виходу з неї (але не за її межами), та при цьому додає вашим діям відносної анонімності. Відносної, тому що абсолютної анонімності в інтернеті немає, проте Tor це непоганий варіант, якщо вашим опонентом є “вичіслітєль по ІР”, а не FBI чи ФСБ. Хоча щодо ФСБ в мене сумніви, але я б не радив ризикувати.

Віртуальна приватна мережа (VPN) анонімності не гарантує, але від прослуховування на обладнанні інтернет-провайдера захистить. Під’єднуючись до VPN, ви встановлюєте зашифрований тунель від вашого пристрою до серверу VPN-провайдера (або вашого власного VPN-серверу, якщо аж настільки припекло). Звісно ж, VPN-провайдери теж не янголи, але більшість з них отримує за послуги ваші гроші, а не гроші рекламодавців, жадібних до журналів ваших відвідувань. Отже, є VPN-провайдери з гарною репутацією, яких не соромно й друзям порадить.

Важливе зауваження. Ані Tor, ані VPN не гарантують вам приватності за межами мережі/тунелю. Отже, використовуючи ці технології, переконайтеся, що “завертаєте” в них лише комунікації, які самі по собі захищені шифруванням. Тобто, що відвідуєте веб-сайти по протоколу HTTPS та спілкуєтеся з друзями в програмах, які здійснюють шифрування даних. В противному випадку, особливо коли мова йде про Tor, ваші дані можуть опинитися навіть в більшій небезпеці, ніж зазвичай.

Список рекомендованих VPN-провайдерів міститься в настановах щодо персональної кібербезпеки під кодовою назвою Don’t Click Shit: https://github.com/sapran/dontclickshit#Користуйтеся-vpn

Охочім отримати досвід з використання Tor — сюди: https://www.torproject.org

Бережіться.


Оновлено 21 грудня 2018 р.

Очевидно, тепер до переліку суб’єктів, від нам яких слід приховувати метадані, треба додати й постачальників послуг, якими ми користуємось. Таких як, наприклад, Slack, що заблокував цілу купу користувачів, які нещодавно побували на підсанкціних територіях.



Originally published at blog.styran.com on April 8, 2017.