Категорія: Психологія

Сьогоднішній фейк про перемогу президента Туркменістану в чемпіонаті з програмування. Трохи раніше – фейк про новий український податок на експорт програмного коду. Два сюжети, розміщені на сатиричних веб-сайтах, які відкрито заявляють про те, що всі їхні матеріали – вигадані. Два сюжети, які моментально стали вірусними та розлетілися соцмережами. Фейки, які на повному серйозі поширювали дорослі та освічені люди. Й обидва я побачив в стрічках людей, в стрічках яких ніколи не чекав таке побачити 🙂

Але в цій історії цікаво не те, що хтось поквапився та розшарив фейк без додаткової перевірки. Це трапляється майже з усіма. Цікаво інше.

Розумієте, дані в сучасній цифровій економіці не такі вже й важливі. Найсенсаційніші дані стануть історією вже за кілька годин. Цикл новин обертається так швидко, що годі й сподіватися на тривалу фіксацію уваги публіки на якомусь одному інформаційному приводі. Ця сучасна техніка впливу добре себе зарекомендувала, вона працює.

Отже, дані не важливі. Тоді може важливо те, що ми з ними робимо? Як люди поводяться з даними? Знову штанга: як бачимо, за деякими виключеннями, люди більш-менш однорідні в своїй манері поводження з даними. Дані – не важливі. Як ми поводимося з даними – не важливо. Що ж тоді важливо? 

Важливо те, ХТО знає, як ми поводимось з даними. Ці поведінкові ознаки збираються в фантастичних об’ємах, аналізуються найрозумнішими вченими, та використовуються в неймовірній кількості місць. І все це задля досягнення єдиної мети: сталого прибутку сучасної цифрової економіки. Але є побічні ефекти.

Передбачення наших потреб – це задача вирішена. Актуальна ж задача – це модифікація нашої поведінки. І вона не така складна, як вам може здаватися. Адже для того, щоб 72% населення виконали певну дію, не потрібно спонукати до цієї дії всі 72%. Пам’ятаєте дзвіноподібну криву? Важливо переконати першими 2,5% “лідерів думок” та змусити їх поширити вашу брехню. Наступні 10% “візионерів”, які заглядають в рота інтелектуальній еліті, якнайширше роздзвонять їхні публікації соцмережами. Одночасно із цим, декілька журналістів розмістять в онлайн-виданнях матеріали з посиланнями на пости в Фейсбуку, і це справить враження ще не 30%. А далі вже й до коментарів на національному телебаченні – один крок. Решта популяції просто “підтягнеться” за авангардом, і до вечора у вашу брехню повірять геть усі.

Але щоб це спрацювало – треба мати список персонажів, пости яких якнайшвидше набирають щонайбільше реакцій та поширень. Ну і звісно, в цьому списку має бути місце для приміток, як легко вони ведуться на фейки.

Бережіться 😉

Я поважаю ваш вибір. Це не означає, що я його підтримую. Це не означає, що він правильний. Це не означає, що він розумний. Просто я трохи знаю людей і бачу різницю між розумністю та раціональністю.

Розумність, це коли у вас
а) є правильні вхідні дані, та
б) є правильний логічний апарат. 
За таких умов ви можете прийняти правильне рішення.

Якщо ж вас на**али, та до того ж у вас не все гаразд з логікою, то на ваші розумні рішення годі й чекати. Бо ваші рішення будуть нерозумні, але… ви не повірите, – раціональні.

Бо раціональність, це не розумність, а когнітивна цілісність. Коли “зійшлося”. Коли все складається у пазл. Коли омани, упередження та хибні ідеї підкріплюють одне одного, переплітаючись у візерунок правдоподібної ілюзії. 

Погляди, які базуються на надприродних догмах, – раціональні. Цінності, які ґрунтуються на бездоказовій вірі, – раціональні. Псевдонаукові теорії, які не мають фактичного чи бодай логічного підтвердження, – раціональні. Тому що більше та ліпше за все у житті наш мозок любить та вміє раціоналізувати.

Мозок прагне цілісності в сприйнятті реальності, він під це заточений на верстаті еволюції. Тому уфологія, конспірологія, антивакс, іслам, ліберальна демократія, тощо – цілком раціональні системи сприйняття реальності. Дарма, що вони базуються на нашій вірі у те, чого немає в природі, і не важливо, чи то НЛО, кореляція між щепленнями та випадками аутизму, або невід’ємні права людини.

Хороша новина в тому, що якщо у вас з’являються правильні вхідні дані та прокачується логічний апарат, омана раціональності може розсипатись та звільнити місце для розумності. Тому я поважаю ваш вибір та сподіваюся, що колись вам стане розуму його виправити.

Росія – це не “імперія зла”. На її чолі не стоїть надістота із фантастичними здібностями. Вона не володіє надпотужною армією, що здатна розтрощити будь-якого супротивника. Її політики, чиновники та бюрократи не згуртовані в монолітний, злагоджений механізм жорсткою дисципліною.

Росія – це імперія брехні. Заснована на брехні, спирається на бреню, створює та поширює брехню. Ви не знайдете в російській історії свідчень про Голодомори в Україні: це було б занадто чесно. Справжні дії та наміри Росії майже завжди діаметрально протилежні її заявам: підпишіться в Твітері на російський МІД та ставте перед кожним реченням знак повного логічного заперечення, і так ви дізнаєтесь правду. Головна та ексклюзивна мета Росії як в зовнішній, так і у внутрішній політиці – це справляти враження. Фальшиве враження наддержави. Брехню про імперію зла.

Капітуляція перед Росією – це згода поставити спільний підпис під її брехнею, готовність терпіти її брехню та стати її співавторами. Для цього немає жодних підстав – адже, зізнаймося собі, якщо по-чесному, то Росія – ніяка не імперія зла.

і до чого тут соціальна інженерія

Одразу в декількох друзів одночасно у стрічках Twitter та Facebook з’явилася новина про те, як пречудово Microsoft Japan провела експеримент із переведенням персоналу на чотириденний робочий тиждень, і як це викликало різкий приріст продуктивності праці аж на 40%. Хто ще не бачив, ось почитайте за посиланням, а потім повертайтесь, і я розповім вам, чому це все дуже витончена маніпуляція громадською думкою.

Тепер по пунктах.

По-перше, якщо ви слідкуєте за новинами в цій частині суспільних наук, то ви в курсі, що будь-яка, навіть незначна, зміна в робочому середовищі викликає приріст продуктивності. Наприклад, якщо на робочому місці трохи збільшити інтенсивність освітлення. Погана новина в тому, що цей приріст — тимчасовий, а з часом показники повертаються до середніх значень. Гарна новина в тому, що зворотна зміна… так, ви вгадали, також викличе тимчасове збільшення продуктивності. Зручно, правда? Головне не залишати оточення надовго без змін та регулярно рапортувати про чергове покращення. І, допоки не відбулася регресія до посередності, знову вигадати якусь тимчасову зміну.

По-друге, хоч ми й спостерігаємо стале збільшення продуктивності праці та зменшення робчого тижня в глобальному сенсі, ці процеси відбуваються в макроекономічному масштабі та тривають десятиліття. Тому вони не мають прямого стосунку до когнітивного впливу на поведінку людей, що викликаються тимчасовими змінами в оточенні. Так, ми весь час поступово стаємо спритніші та розумніші, але цьому сприяє система охорони здоров’я, якість харчування, рівень освіти та автоматизація праці. А не перехід на чоториденний робочий тиждень на чотири тижні в якості експерименту.

По-третє, і це найсумніше, в цьому піар меседжі чітко проступають неочевидні на перший погляд цілі Microsoft. Як мені здається, цей псевдо-експеримент спрямований на тривале утримання працівників через створення приємних спогадів про місяць, в який раз на рік можна не вджобувати до усрачки перед черговим дедлайном, а забити на все та провести три дні із сім’єю. Ефективність цієї мотиваційної стратегії я можу порівняти лише із її цинізмом.

Ну і на завершення, але мабуть це найважливіше, все якось дуже зручно співпало в часі із масовими звільненнями в Uber та стихійним відтоком кадрів з Google та Facebook.

Ось такі в мене думки з цього приводу. Вибачте, що наламав вам кайф.