Хочу прокоментувати трагічну подію на Львівському півмарафоні, адже реакція на неї в соцмережах починає нагадувати моральну паніку. Звісно, приборкати емоції публіки я не зможу, але можливо ці рядки допоможуть комусь сприйняти подію більш об’єктивно та зробити з неї важливі висновки.
Мої думки тут лаконічні, їх можна розбити на три категорії.
По-перше, хлопця шкода: це трагедія для нього, його родини та близьких. Виховати дитину, щоб вона у 23 роки вмерла через зупинку серця, з таким не кожен впорається. Сили батькам це пережити. А всім іншим треба зробити з цього уроки.
По-друге, об’єктивно, цей спорт несе загрози травмування. Це не перший випадок, але вони поодинокі. Щороку на масових забігах у світі гинуть люди, проте в Україні за останні роки я пригадую лише три випадки, включно з цим. Тому закликати зараз державу та спортивні організації до регулювання цієї загрози – ідея відверто нерозумна. Смертність на масових забігах складає за різними підрахунками від 0.5 до 4 випадків на 100,000 учасників. Допоки ця статистика зберігається, раціональних аргументів для додаткового регулювання немає.
А от негативних наслідків від незграбних спроб контролювати доступ до масових спортивних подій – повно. Все, що отримали атлети від спроби організаторів вимагати довідку про стан здоров’я на марафонах внаслідок смерті бігуна на київському півмарафоні кілька років тому – це необхідність заплатити зайві кількасот гривень у спортивній поліклініці. Я чесно вбив на отримання справжньої довідки три дні життя і пообіцяв собі більше ніколи цього не робити. І як наслідок кілька років не брав участі в київському марафоні – допоки цю безглузду вимогу нарешті не скасували.
По-третє, зменшити ризик травмування можна і треба іншими шляхами. Просвітництво серед молоді, культура атлетизму у старшій школі та вишах, більше уваги правилам безпечних занять спортом в медіа. Життя рятує знання, як бігти правильно, а не заборона бігати, коли в тебе є протипоказання.
Тепер коротка пам’ятка для “самоучок”.
- Майте джерело телеметрії. Знайте в якому пульсовому коридорі ви зараз біжите і тримайте комфортний пейс.
- Якщо ви не зрозуміли пункт №1 – не беріть участь в масових забігах. Взагалі.
- Тому що психологічний ефект від масових спортивних подій змушує нас бігти швидше.
Найскладніше під час масового забігу це утримуватися від розгону; всі біжать, і я біжу. Зменшувати темп, коли навколо всі такі підготовлені й спортивні, та залишатися у своїй комфортній пульсовій зоні – найважче. Проте, цьому треба навчитись, можливо це врятує вам життя.
І ще одне. Коли ви відчуваєте, що не можете більше бігти, перейдіть на крок. Не зжуйте батончик, не влийте в себе ізотонік, не зупиніться – перейдіть на крок. Не можете йти, зловили судоми – тоді це причина зупинитися та розтягнутися. В протилежному разі перейдіть на крок та відновіться. Після чого продовжуйте бігти, але лише якщо відчуваєте, що в змозі. Ліпше прибігти пізніше, або пробігти наступного разу, ніж більше ніколи не бігати.