Дозвольте накинуть.

Перевірка програмного забезпечення на безпеку. Загалом у вас є три шляхи:
1. Автоматичне сканування ультрадорогою вундервафлею, яка згенерує вам 100,500 хибних підозр на вразливості, що не існують. Якусь частину з них ви виправите, а на решту заб’єте для ясності.
2. Методичне тестування за допомогою «провідних методологій» на відповідність «галузевим стандартам» та «найкращим практикам». В мене для вас погані новини: наші методології все ще сирі, нормальних стандартів в цій галузі немає та не може бути, а найкращі практики зблизька виявляються методичками для інтернів, як робити те, про що не маєш уявлення.
3. Вибір досвідченого та авторитетного постачальника послуг, який створює комфортні умови праці для найкращих експертів у цій професії. І потім сподіватися на те, що вони добре зроблять свою справу.

Все ще вагаєтесь? Я спрощу вам задачу. Який би такий приклад обрати… Якби я не пішов в Application Security, то скоріш за все присвятив би себе нейрохірургії. Надто сильно люблю покопирсатися в якійсь незрозумілій фігні. Отже, питання до вас: кому б ви радше довірили операцію?
1. Новітньому медичному роботу, який виріже вам 70-80% мозку, бо з ними «щось не так».
2. Випускнику медичного коледжу із найкращим підручником з нейрохірургії, до якого він може заглядати протягом операції.
3. Або експерту-нейрохірургу (досвід 15 років) із командою асистентів (досвід 2, 5 років) в яких рухи відточені до автоматизму на сотнях операцій, а експертна інтуїція навчена тисячами історичних та практичних історій хвороб?

Голосуйте в коментах.

P.S. Конференц-сезон 2020 року я вирішив присвятити висвітленню зв‘язку між тим, як програми та люди підставляють одне одного. Слідкуйте за анонсами.