Довший час хотів узагальнити свої думки щодо блокування вебсайтів та інших форм “регулювання інтернету”, ось нарешті дійшли руки.

По-перше, забудьте про те, що є хороше та погане саме по собі, адже у всього є контекст. І догматичні ствердження про те, що щось є добром, а щось злом – причина більшості страждань на планеті. Тому будь-яке твердження або принцип треба завжди розглядати в контексті та оцінювати яке благо та яке зло вони можуть спричинити.

Ось вам класичний приклад: твердження про цінність людського життя. В будь-якої нормальної людини його правильність сумнівів не викликає. Але якщо звести його у догму, то починаються проблеми, адже неможливо чітко визначити коли свідоме життя розпочинається та коли воно закінчується. Звідси – заборона контрацептивів в певних культах та віруваннях, священні війни проти абортів, та кримінальна відповідальність за згоду на евтаназію.

Ще один приклад: вільний доступ до інформації. Тут у нас просто повний безлад, адже й сама інформація, і її використання, можуть бути дуже й дуже різноманітними. Не будемо вдаватися до суперечок щодо приватності або вільного поширення інформації в інтернеті, краще візьмемо екстремальну точку. Уявіть, що одного дня вчені дізнаються, що на Землю летить астероїд, та людству залишилося існувати лічені дні, і немає жодного шансу щось змінити. Чи повинні вони розголосити цю інформацію? З етичної точки зору – ні, адже це лише призведе до неймовірного збільшення страждань, через які людство пройде в фіналі свого існування. Але якщо сприймати “вільну інформацію” як догму…

Думаю, я склав потрібне враження, ідемо далі. Отже, все залежить від контексту. Тому перед тим як засуджувати або схвалювати щось, треба розібратися в деталях: що взагалі відбувається.

Коли в нашого уряду лише почали проявлятися схильності до регулювання поширення інформації в інтернеті, я спостерігав виникнення трьох таборів. Перший вважає, що це добре, адже блокувати планується лише “погані” вебсайти, які поширюють російську пропаганду. Другий вважає, що це погано, адже інформація повинна бути вільною, а вільний доступ до інформації – це одна з основ вільного демократичного суспільства. І треті, найменш чисельні, до яких я відношу себе та багато однодумців, вважають, що “добре” або “погано” тут не канає: просто уряд це не та категорія людей, які повинні це визначати. Уряд не має ані морального, ані юридичного права вирішувати, що і як приховувати в інтернеті від народу. Адже уряд не є компетентним вирішувати, що є добре, що є погано, та яку користь або шкоду знання або незнання може спричинити. Уряд складається з політиків та чиновників, які аж ніяк не є моральним компасом суспільства. Ось чому довіряти уряду вирішувати що блокувати – це погана, дуже погана ідея. Тому що така функція неодмінно буде використана урядом не за призначенням.

З цим розібралися, ідемо далі. А що ж тоді робити? Тут теж є варіанти. Можна спробувати створити для цього “компетентний орган”, який складатиметься з найкращих представників суспільства, вчених, філософів, філантропів, соціологів та митців, які колегіально будуть вирішувати морально-етичні дилеми. Я не в курсі, щоб десь таке спрацювало. Або – можна дати урядові по руках та просто не дозволити перетворити доступ до інформації на політичний інструмент, тобто надати проблемі можливість саморегулюватися. Власне, другий спосіб і пропонували активні критики блокувань, більшість з яких далекі від ідей безумовного вільного поширення інформації, – просто вони в курсі, в якій країні ми живемо, та хто нею керує.

Хороші ідеї можуть мати погані наслідки та погану реалізацію. Погані ідеї можуть мати короткочасні позитивні наслідки, які спокушатимуть вас погодитися з їхніми авторами. Щоб не помилитися, треба розглядати будь-які ідеї в контексті їхнього використання. А догми та популістські заклики – завжди сприймати критично.