Цей допис теж з архіву. Під час карантину саме час присвятити більше часу читанню та кінематографу, тому я думаю, вам це може бути цікаво.
Кіно не сподобалось: книжка краще.
Твій претензійний друг-інтелектуал.
Чи часто ви стикаєтесь з цією фразою? Відчуваєте deja vu? Чули таке від інших? А колись самі таке говорили? Пристебніться, адже це одна з найбільших дурниць і мова піде про особливості роботи вашого мозку 🙂
Спочатку моя особиста думка. Зазвичай так говорять люди, які хочуть похизуватися рівнем інтелекту. На превеликий жаль, відсоток населення, який регулярно читає книжки, невпинно зменшується. Тому, чого б не зарисуватися перед колегами, друзями або підписниками в Facebook? Так, читав. Так, сподобалось. Так, більше, ніж кіно.
Але ось в чому полягає науковий бік питання: насправді, інакше бути не може. Екранізація не може сподобатися нам більше, ніж книжка, за якою вона створена. Це особливості когнітивних процесів в нашому мозку, які відбуваються під час читання книги або перегляду кінострічки.
Читання – це процес “асинхронний”, він відбувається “з нашою швидкістю” і використовує нашу уяву. Під час читання ми обираємо голоси, якими в нашій голові лунають діалоги головних героїв. Ми на свій розсуд розподіляємо увагу між уривками тексту, адже наш інтерес щодо опису пейзажів, наукових явищ та політичних інтриг може бути різним. Ми сприймаємо статичні рядки тексту, – споживаємо описи дійових осіб, слідкуємо за розвитком їхніх стосунків та сюжетних ліній, – але самостійно заповнюємо “пробіли” динамічними подробицями. Читання – це процес з неповною інформацією, в якому читач бере безпосередню участь, наповнюючи створений автором “кістяк” плодами власної уяви.
Коли ж ми переглядаємо кінострічку, роль нашої уяви різко зменшується, адже ми фактично спостерігаємо за результатом роботи уяви режисера, сценариста, та решти митців, які взяли участь у створенні фільму. І якщо попередньо ми прочитали книжку, то відчуття розбіжності в нашій та їхній уяві поглине нас з перших хвилин та не відпустить до появи титрів. А згодом ми зробимо висновок, що фільм нам “не сподобався”. Тому що, уявіть собі, наші власні фантазії подобаються нам значно більше за чужі.
Тобто, це не означає, що фільм поганий, або що книжка занадто хороша. Це означає, що ви розчаровані. І, на жаль, це природно. Дізнавшись про це, я взяв за правило, що перегляд екранізації треба відкладати якомога надовше після прочитання книжки. Або й взагалі обирати щось одне: або прочитання оригіналу, або перегляд екранізації. Але ще краще, на мій погляд, – читати книжку після перегляду екранізації.