Продовжуємо огляд моїх читацьких пригод на карантині. В минулих дописах я розповів про найбільш впливові твори з кібербезпеки та найцікавіший наукпоп. В цьому пості мова піде про наукову фантастику, спробую без спойлерів.
Old Man’s War series
By: John Scalzi
Взагалі то в серії «Війна старого» вже більше десятка творів, але я поки що подужав лише перші три романи. Всесвіт, який створив Джон Скальці, та події, які він в нього помістив, за масштабами епічності можна порівняти з трилогією Лю Цисиня «Пам‘ять про майбутнє Землі». Але на відміну від відвертої хардовості Цисиня, Скальці значно більш толерантний до читача і насолоджуватися його творами можна без зайвих зусиль та наукових знань.
Чимось мені це нагадало Хайнлайна та його «Зоряний десант». Звісно ж, до того, як Пол Верховен зробив з нього порнографічну кінострічку. Проте, на відміну від відвертого мілітариста Хайнлайна, Скальці не романтизує військову гегемонію Землі та ставиться до неї цілком критично, до того ж розглядає з різних точок зору, як зсередини, так і ззовні.
Отже, якщо ви давно не читали захопливого сайфаю, це саме воно. Ну і відсилання до кібербезпеки в сюжеті просто шикарні, вам сподобається.
Blindsight
By: Peter Watts
Пам‘ятаєте, я вище казав, що Цисинь, це «важка» наукова фантастика? Так от, в порівнянні з Вотсом, «Проблема трьох тіл» це просто «Сталевий щур» Гаррісона.
Пітер Вотс написав складну та лаконічну фантастичну драму, на фоні якої обговорив з читачем найцікавіші проблеми сучасних (на момент написання твору) знань людства про власну свідомість. Структура свідомості, його прості та складні проблеми, мене давно захоплюють, і я пильно слідкую за нашим прогресом в цьому напрямку. Отже, художній твір на таку наукову тему я вважаю неоціненним, адже читачу не треба проробляти той самий обсяг роботи, що й гіку типу мене. Для синхронізації з сучасними результатами вам досить прочитати захопливу книжку про чувака без одної півкулі мозку, клонованого вампіра та пачки інших фріків, які прямують крізь відкритий космос на перше побачення з позаземним розумним життям.
Щоправда, прочитати книжку буде непросто. Лексика «Сліпобачення» безжальна, особливо в оригіналі. Давно я так часто не користувався тлумачним словником. Багато читачів та критиків звинувачують автора в навмисному ускладненні та псевдоінтелектуальності тексту. Я не погоджуюся, хоча б тому, що якщо «розпакувати» всі наукові терміни у творі, він займе щонайменше вдвічі більше місця.
Burn-In
By: P. W. Singer, August Cole
Це дуже цікава і, як на мене, вдала спроба уявити собі справжні загрози штучного інтелекту. Тому в «Вигоранні» йдеться не про повстання машин і не про сингулярність, а про більш реалістичні речі. Такі, як зловживання людей надпотужними ресурсами створених ними машин.
Людство регулярно щось вигадує і не завжди встигає пристосуватися до своїх вигадок раніше, ніж вони вийдуть з-під контролю. Ядерна зброя, парниковий ефект, соціальні мережі – ось неповний список речей, які вже зараз нависають над нами та завдають відчутну небезпеку. Попри стрімкий розвиток штучного інтелекту, загрози, які він створює, поки що більше цікавлять філософів, аніж науковців. Ну й письменників-фантастів, куди ж без них.
Стиль роману дуже нагадує раннього Деніела Суареса. Це те, що цілком можливо вже сьогодні, треба лише, щоб склалися докупи деякі обставини та інтереси людей. І, так само як й в попередньому розділі, для розгляду відповідних загроз вам зовсім не обов‘язково опановувати наукові праці щодо етичних проблем штучного інтелекту. Досить прочитати цікаву книжку.