Автор: Vlad Styran

Прочитав та прослухав я усе, що накопичилося за час завершення підготовки та проведення NoNameCon. І що я вам мушу сказати. Все дуже сумно. Подробиці у наступному No Name Update, але якщо коротко…

Recorded Future, благослови Аллах їхніх аналітиків, видали чудовий звіт про те, як російські спецслужби співпрацюють з кіберзлочинцями. А New York Times навіть надрукували матеріал за мотивами цього звіту. Підсвітили головні висновки, додали трохи сенсаційності, все як треба. Мовляв, всі люди як люди, а от російський уряд через свої розвід агентства та правоохоронні органи (боже, аж смішно писати) співпрацює з кримінальними кіберхакерами! Та ще й не напряму, а через складну систему інтриг, вербування та негласні правила.

Сподіваюся, що в американських спецслужб ця інформація в роботі значно довше. Бо інакше з такою швидкістю до 2050 року США і справді припинить існування в поточній конфігурації, як це передвіщають найменш оптимістичні нострадамуси.

Продовжити читання “Кіберзлочинці та російський уряд”

Спеціалісти з кібербезпеки часто вчать, як треба захищатися. Однак мало хто з них ділиться інформацією про заходи безпеки, які використовує сам. Частково через те, що інструментів спеціаліста може бути занадто для пересічного користувача. Частково тому, що є у цій професії певна аура секретності, здебільшого непотрібної та безглуздої.

У відповідь на численні запитання, я вирішив опублікувати перелік інструментів, які використовую на своїх пристроях. І сьогодні я почну з заходів безпеки на лептопі. Моя основна робоча операційна система це macOS і цей вибір я також частково зробив з міркувань безпеки. Вона непогано підтримується, добре інтегрована з залізом Apple, і створює значно менше проблем, ніж Windows.

Продовжити читання “Мої улюблені інструменти безпеки: macOS”

Кібербезпека держави в смартфоні питання заполітизоване та наелектризоване. Щоб зорієнтуватися у фактах, я присвятив кілька тижнів вивченню інформації про безпеку Дії як програмного продукту. Навіть на їхню Bug Bounty програму підписався і вже поскаржився на її недоліки в підтримку BugCrowd, така вже я людина. В цьому пості я ділюся своїми висновками про безпеку Дії.

Щоб увійти в курс справ, вам слід прочитати останні 100 постів Костянтина Корсуна, Андрія Барановича та Артема Карпінського, а також опанувати два цікаві матеріали в онлайн-ЗМІ. Перший це колонка міністра цифровізації на Лізі, другий це інтерв’ю заступника міністра цифровізації у НВ. Усі згадані джерела маніпулятивні поза рамками пристойності, проте за лаштунками дотичних наративів очевидний головний меседж Мінцифри: ми піклуємось про безпеку Дії як головної (наразі) маніфестації концепції “держави в смартфоні”. Ми здійснюємо для її захисту потрібні та ефективні заходи. Зокрема це КСЗІ навколо інфраструктури додатку Дія та Bug Bounty її програмної частини. З боку критиків лунають закиди, які підлаштовуються під контекст та тон контраргументів. Але якщо коротко, то на думку опонентів Мінцифра некомпетентна виконувати взяті на себе зобов’язання.

Як професіонал з кібербезпеки, який спеціалізується на захисті програмного забезпечення на рівні стратегічного управління однією з найкращих компаній на цьому ринку, мушу зазначити, що твердження з обох боків позбавлені об’єктивної ваги й НЕ Є аргументами – ані на захист тези про безпеку Дії від актуальних загроз, ані проти неї. Знову ж таки, я не хочу ставати учасником політичних баталій між Мінцифрою та її противниками. Мій погляд на ситуацію суто професійний. Сьогодні я спрямую увагу на аргументи Мінцифри, бо її опонентам від мене вже дісталося. Отже, розпочнімо.

Продовжити читання “Чому Bug Bounty не є доказом безпеки Дії”