Держава в сматрфоні

Google, Facebook, Microsoft, Amazon, Verizon… всі компанії, які осягнули майбутнє цифрової економіки прагнуть до накопичення якнайбільшого об’єму поведінкових даних про населення Землі. Це почалося з того, що Google винайшов наглядовий капіталізм, який базується на “видобуванні” принципово нової сировини: поведінкових “надлишків”, або “вихлопів” використання людьми інформаційних продуктів, таких як веб- та мобільні технології.

Підйом наглядового капіталізму – вже історія, це не змінити. Зараз ми спостерігаємо новий якісний прорив: вторгнення у фізичну реальність цифрових алгоритмів, натренованих на поведінковому вихлопі нашої онлайн-активності. Провайдер мобільного зв’язку (що слідкує за користувачами через триангуляцію сигналу) купує прадавню пошукову систему, яка так і не підлаштувалася під нові реалії наглядового капіталізму. Інтернет-гігант, монстреозна корпорація (яка за багатьма ознаками “і є інтернет”), купує компанію-виробника трекерів людської біологічної активності. Компанія “типу таксі, але не таксі” занурює свої поведінкові та геолокаційні тентаклі в дані про наше пересування громадським транспортом, наші гастрономічні вподобання та господарські тонкощі нашого побуту. Компанії, які донедавна панували лише у “віртуальності”, захоплюють контроль над реальністю, розміщуючи в ній фізичні сенсори, об’єднані під романтичною назвою Інтернет Речей. І найпростіший спосіб приєднатися до цієї веселої компанії “інноваторів” – це розмістити на смартфоні користувачів свій мобільний додаток.

Український уряд успішно просувається стежкою, яку намітили йому Googe, Facebook та Microsoft. Мрія можновладців, “держава в смартфоні”, перекладається на мову наглядового капіталізму буквально як держава В КОЖНОМУ смартфоні. Встановивши на смартфони громадян навіть не дуже багатий на функціонал мобільний додаток, можна отримувати стільки поведінкового вихлопу, що виявлення настроїв та вподобань електорату стане тривіальною задачею та зрештою автоматизується. А передбачення дій громадян та маніпулювання їхньою волею здійснюватиметься за допомогою рядків в конфігураційному файлі.

Ця ідея провальна за своєю суттю, адже державам немає місця в майбутньому. Зрештою, контроль над населенням планети захоплять наглядові капіталісти, адже лише в них буде для цього достатньо багато даних, достатньо натреновані алгоритми, та достатньо освічені оператори. Коли я чую, що Китай виграє в Штатів гонку озброєнь у сфері штучного інтелекту, я подумки регочу, адже цю гонку вже виграв Google. Ця гонка завершилася до того, як хтось встиг до неї приєднатися. Зараз навіть найяскравіші інноватори, навіть загальний улюбленець Ілон Маск, можуть в кращому випадку намагатися знайти щось принципово нове, чим на початку століття був наглядовий капіталізм. Адже в усіх існуючих областях вже є переможці і змагатися з ними – марна трата часу.

В решті решт уряд України чекає або провал, або аутсорсинг політичного впливу одній з мегакорпорацій. Адже Facebook може зробити з коміка президента. Але блискучого політика – навряд.

Росія – це не “імперія зла”

Росія – це не “імперія зла”. На її чолі не стоїть надістота із фантастичними здібностями. Вона не володіє надпотужною армією, що здатна розтрощити будь-якого супротивника. Її політики, чиновники та бюрократи не згуртовані в монолітний, злагоджений механізм жорсткою дисципліною.

Росія – це імперія брехні. Заснована на брехні, спирається на бреню, створює та поширює брехню. Ви не знайдете в російській історії свідчень про Голодомори в Україні: це було б занадто чесно. Справжні дії та наміри Росії майже завжди діаметрально протилежні її заявам: підпишіться в Твітері на російський МІД та ставте перед кожним реченням знак повного логічного заперечення, і так ви дізнаєтесь правду. Головна та ексклюзивна мета Росії як в зовнішній, так і у внутрішній політиці – це справляти враження. Фальшиве враження наддержави. Брехню про імперію зла.

Капітуляція перед Росією – це згода поставити спільний підпис під її брехнею, готовність терпіти її брехню та стати її співавторами. Для цього немає жодних підстав – адже, зізнаймося собі, якщо по-чесному, то Росія – ніяка не імперія зла.

Як ввмінкнути DNS over HTTPS у вашому браузері

та заборонити вашому інтернет-провайдеру слідкувати за вами

brave://flags/#dns-over-https
chrome://flags/#dns-over-https
edge://flags/#dns-over-https
opera://flags/opera-doh
vivaldi://flags/#dns-over-https

Firefox: `Preferences/Network Settings/Enable DNS over HTTPS`

Safari: як завжди, гальмує 🙂 Брудний хак для macOS (продовжуйте лише якщо розумієте, що далі відбувається):

% brew install cloudflare/cloudflare/cloudflared
% mkdir -p /usr/local/etc/cloudflared/
% cat <<EOT >/usr/local/etc/cloudflared/config.yaml
proxy-dns: true
proxy-dns-upstream:
- https://1.1.1.1/dns-query
- https://1.0.0.1/dns-query
EOT
% sudo cloudflared service install
% dig +short @52.59.201.192 github.com AA

Якщо тест в останньому рядку пройшов успішно, можете змінити системний DNS (`System Preferences/Network/Advanced/DNS`) на 127.0.0.1. Якщо щось не працює, дивіться друге посилання нижче.

Джерела:
https://www.zdnet.com/article/dns-over-https-will-eventually-roll-out-in-all-major-browsers-despite-isp-opposition/
https://gist.github.com/soderlind/6a440cd3c8e017444097cf2c89cc301d

Вплив зміни оточення на продуктивність праці

і до чого тут соціальна інженерія

Одразу в декількох друзів одночасно у стрічках Twitter та Facebook з’явилася новина про те, як пречудово Microsoft Japan провела експеримент із переведенням персоналу на чотириденний робочий тиждень, і як це викликало різкий приріст продуктивності праці аж на 40%. Хто ще не бачив, ось почитайте за посиланням, а потім повертайтесь, і я розповім вам, чому це все дуже витончена маніпуляція громадською думкою.

Тепер по пунктах.

По-перше, якщо ви слідкуєте за новинами в цій частині суспільних наук, то ви в курсі, що будь-яка, навіть незначна, зміна в робочому середовищі викликає приріст продуктивності. Наприклад, якщо на робочому місці трохи збільшити інтенсивність освітлення. Погана новина в тому, що цей приріст — тимчасовий, а з часом показники повертаються до середніх значень. Гарна новина в тому, що зворотна зміна… так, ви вгадали, також викличе тимчасове збільшення продуктивності. Зручно, правда? Головне не залишати оточення надовго без змін та регулярно рапортувати про чергове покращення. І, допоки не відбулася регресія до посередності, знову вигадати якусь тимчасову зміну.

По-друге, хоч ми й спостерігаємо стале збільшення продуктивності праці та зменшення робчого тижня в глобальному сенсі, ці процеси відбуваються в макроекономічному масштабі та тривають десятиліття. Тому вони не мають прямого стосунку до когнітивного впливу на поведінку людей, що викликаються тимчасовими змінами в оточенні. Так, ми весь час поступово стаємо спритніші та розумніші, але цьому сприяє система охорони здоров’я, якість харчування, рівень освіти та автоматизація праці. А не перехід на чоториденний робочий тиждень на чотири тижні в якості експерименту.

По-третє, і це найсумніше, в цьому піар меседжі чітко проступають неочевидні на перший погляд цілі Microsoft. Як мені здається, цей псевдо-експеримент спрямований на тривале утримання працівників через створення приємних спогадів про місяць, в який раз на рік можна не вджобувати до усрачки перед черговим дедлайном, а забити на все та провести три дні із сім’єю. Ефективність цієї мотиваційної стратегії я можу порівняти лише із її цинізмом.

Ну і на завершення, але мабуть це найважливіше, все якось дуже зручно співпало в часі із масовими звільненнями в Uber та стихійним відтоком кадрів з Google та Facebook.

Ось такі в мене думки з цього приводу. Вибачте, що наламав вам кайф.

Про експертів, експертизу та шарлатанів

Чому так просто називатися експертом в невідомій галузі, та як виявляти шарлатанів.

Так, давайте я одразу чесно розповім, навіщо я це пишу. Не знаю, як вам, але мені око муляє ота навала експертів, яких набігло в галузь кібербезпеки протягом останніх пів року. От не було експертів, не було, і тут невідомо звідки взялася аж ціла купа. Просто якийсь Великий вибух, їй-богу. Експертом називається буквально кожен, хто якимось дивом дорвався до годівниці. Адже тема зараз на хайпі й урвати ласий шматок хочеться багатьом. Як же ж так вийшло, що експертами в галузі вважаються люди, які мають про кібербезпеку дуже образне уявлення?

Продовжити читання “Про експертів, експертизу та шарлатанів”