Vlad Styran | Хакер, що біжить

Політичний вплив соцмереж

Котани, ну це ж не так працює…

Не треба звинувачувати в чомусь Зеленського чи його команду. Представницька демократія, з усіма своїми вадами, це політична система, в якій нагору видирається той, хто найкраще відчуває пріоритети більшості. Поки більшість не розуміє, яка різниця, цього не розумітиме й Зеленський або будь-який інший політичний персонаж, якого та більшість підтримує.

Умовного Зеленського не змінити, він це призма, через яку вподобання більшості проєктуються в державну політику. Змінити можна лише більшість. А для цього не можна мовчати, тому ви правильно робите, що не мовчите. Але постити ваші зауваження у фейсбучеках – не найкращий для цього спосіб. Пояснюю.

Кожен раз, коли ви заходите у Фейсбук, перед багатомільярдною економічною машиною наглядового капіталізму постає питання: що вам показати в стрічці. І для цього в тої машини є сотні тисяч варіантів, з яких вона обирає набір дописів, посилань, картинок та рекламних блоків, які найкраще (на думку машини) відповідають вашій нещодавній поведінці. Це довго пояснювати і я у своїх останніх дописах тільки розпочав і дуже поверхнево пройшовся по найпростіших принципах, але ось вам приклад. Зі зміни в поведінці однієї особи, скажімо дівчини, яка останнім часом розпочала різко реагувати на звичні аромати та замислилася над пошуком нового дезодоранту, машина може передбачити майбутню поведінку та запропонувати рекламу курсів для молодих батьків її хлопцю. Звісно ж набагато раніше, ніж вони обидва дізнаються про вагітність. І це чи не найпростіша операція такої машини, але вона створює уявлення про її ефективність.

Так ось, у вашій стрічці показується не те, що ви хочете там бачити, а те, що може змусити вас здійснити дію в інтересах клієнтів Фейсбуку – умовних продавців дезодорантів та організаторів курсів батьківства. Для цього Фейсбук робить дві речі: слідкує за вашою поведінкою в усі можливі способи – у своїй системі та скрізь, куди може дотягнутися поза нею, а також намагається якнайдовше утримати вашу увагу на вашій стрічці. Тому у стрічку має шанси потрапити те, що або вам подобається, або вас лякає, або вас бісить. Причому в контексті, в якому ви захочете на це відреагувати та поширити. І так само працюють інші стрічки, в тому числі стрічки тих, для яких немає різниці.

І як би ви не намагалися викласти перед їхні очі розумні думки та високі ідеологічні ідеї прогресивного націоналізму та ліберальної демократії, до їхніх стрічок потрапить лише чергове розвінчування схематозу бариги та його свинарчуків. А ваші пости побачу я, ваші близькі друзі, колеги, та багато інших людей, та всі вони будуть вашими однодумцями. Ми всі дуже зрадіємо тому, які ми всі дружні та розумні, і будемо із цим відчуттям жити далі. Та від цього за межами нашої інформаційної бульбашки анічогісінько не змінитьтся.

Це сумно, але правда. Конструктивному політичному дискурсу не судилося потрапити у стрічку Фейсбуку, вона не для цього створювалась. Лише в реальному житті, лише віч-на-віч або в колективному диспуті. За святковим столом, в курилці, на кухні під чайок. В справжніх, а не віртуальних, соціальних мережах. Якщо хочете дізнатися, як це краще робити, подивіться це відео.

Прочитано в 2019

Давав собі обіцянку у 2019 році більше читати. Ніби вийшло, хоча хотілося б іще більше. На жаль, подкасти та новини забирають більше часу, ніж здається. Але і цю проблему вже вирішую: подробиці згодом, але головне правило – назад до RSS. Щодо книжок – спрацьовує тактика паралельного читання трьох творів: одного в аудіо, одного на папері, і одного в Kindle. Останній варіант, щоправда, по швидкості значно “просідає”. Також, зайшов варіант із купівлею українських перекладів творів, прочитаних раніше в оригіналі чи російською.

Отже, з того, що варто згадати з 2019.

По роботі
– Shoshana Zuboff. The Age of Surveillance Capitalism: The Fight for a Human Future at the New Frontier of Power
– Bruce Schneier. Click Here to Kill Everybody: Security and Survival in a Hyper-connected World

Для душі
– John Brockman et al. This Will Make You Smarter: New Scientific Concepts to Improve Your Thinking
– Brian Christian, Tom Griffiths. Algorithms to Live By: The Computer Science of Human Decisions
– Stephen Hawking. Brief Answers to the Big Questions
– Annaka Harris. Conscious: A Brief Guide to the Fundamental Mystery of the Mind

Щоб не казали, що не читаю популярну літературу
– Cixin Liu. The Three-Body Problem
– Cixin Liu. The Dark Forest
– Cixin Liu. Death’s End

Бо модно
– Історія України від діда Свирида, том І
– Ентоні Берджес. Механічний апельсин
– Тарас Шевченко. Кобзар (ювілейне видання)

Перечитав українською
– Джордж Орвелл. 1984
– Пол Екман. Теорія брехні

Перечитав в оригіналі
– Daniel Kahneman. Thinking, Fast and Slow
– Richard Dawkins. The Selfish Gene

Читайте більше.

Америка готується до наступних виборів, але збирається захищатися кавалерією від авіації

Американське кібер-командування назбирало повні пазухи компромату на російських силовиків, військових та олігархів, та збирається потроху оприлюднювати ці дані у відповідь на втручання Росії у вибори Президента наступного року. Звучить дуже рішуче та пафосно, але не спрацює.

Якщо ви уважно читали останні дописи на цій сторінці, ви знайомі із тим, як працюють новітні інструменти масової модифікації поведінки. Саме їх застосовують росіяни, коли здійснюють свої операції впливу. Але масштаб та рівень проведення таких заходів, вочевидь, все ще за межами розуміння американських спецслужб. Які до цього часу мислять категоріями точних, прицільних операцій по конкретним індивідуумам. І нехай ці персонажі знаходяться на верхівці російської олігархії, дії з їхньої дискредитації не будуть мати суттєвого ефекту. Навіть дискредитація Путіна, на яку американці не наважуються через занадто високу зухвалість таких дій, не мала б суттєвого ефекту.

Тому що російська ідеологічна машина працює не згори униз, точніше не лише згори униз. Американським розвідслужбам, з усіма їхніми світлими головами в штаті й поза штатом та їхніми академічними здобутками варто було б про це знати. Дуже дивно, що аналітична машина, яка останні 70 років протистоїть різного роду тоталітарним режимам, все ще не усвідомила одну з головних рис свого опонента. Тоталітаризм це не стільки диктат умов у маси, скільки прислухання до настроїв мас, компресія цих настроїв, та їх трансформація у доступну масам ідеологію. Розв’язання комплексних проблем зрозумілими методами. Відібрати та поділити. Змінити пріоритети. Остаточно закрити питання.

Щоб перемогти тоталітаризм, треба широко працювати по масах, а не звужено по верхівці. Америка не збирається цього робити, адже вважає, що російська верхівка занадто міцно контролює настрої натовпу. Це стратегічна помилка, вона призведе до провалу операції, та спричинить черговий цикл занепаду ліберальної демократії на Заході.

https://www.washingtonpost.com/national-security/us-cybercom-contemplates-information-warfare-to-counter-russian-interference-in-the-2020-election/2019/12/25/21bb246e-20e8-11ea-bed5-880264cc91a9_story.html

Polisis від Pribot

Перед тим, як ми продовжимо обговорювати нову економіку дії та перейдемо до долі держави в новому цифровому порядку, давайте зробимо невеличкий ліричний відступ.

Поки можновладці мріють про “ідентифікацію користувачів інтернет”, “державу в смартфоні”, “легалізацію блокчейну”, “електронні вибори” та інші плюшки цифрового тоталітаризму, приватний сектор втілює свої мрії в життя. І в цей період року в нас є безліч нагод пригадати, як само це відбувається. Чи не щодня під новий рік нам надходять електронні листи із змінами до так званих “політик приватності” онлайн-сервісів, якими ми користуємось. В дійсності це не політики приватності, а політики спостереження, і в цьому легко переконатися. Достатньо виділити декілька місяців життя на уважне прочитання цих витворів креативної юриспруденції.

Звісно ж, в дійсності ніхто ці політики не читає. Власне, на це й розраховують їхні автори. Натискаючи “I Agree”, користувачі заганяють себе в цифрове рабство, про яке навіть не здогадуються. Адже ознаки нового наглядового капіталізму безпрецедентні, незнайомі та незвичні для нормальних людей. Що ж робити із цією несправедливістю? Коли користуватися сервісом хочеться, а читати політику – ні?

Нагадую читачеві про чудовий інструмент – Polisis від Pribot. Неймовірно зручна штука, яка стане в нагоді кожному користувачу інтернету. За допомогою алгоритмів машинного навчання, Полісіс створює наглядну візуалізацію відомих політик приватності та “на пальцях” демонструє нам, хто має доступ до наших даних, хто приймає рішення щодо того, хто має доступ до наших даних, і яка їхня подальша доля.

Сподіваюся, інструмент буде вам корисний, а результати його використання справлять на вас враження. Дякую всім за реакції та поширення.

https://pribot.org/polisis

Як популярні додатки слідкують за вами

Стислий переказ попередніх серій:
1. Нова цифрова “економіка дії” сконцентрована на масовому колекціонуванні вашої поведінкової інформації.
2. Алгоритми машинного навчання трансформують ваші метадані в поведінкову аналітику.
3. Метадані – це подробиці ваших дій, а не їхня суть. Зокрема в месенджерах важливо з ким, скільки, як часто, в якому об’ємі та звідки територіально ви спілкуєтесь, а не те, що конкретно ви там пишете.
4. Метадані – це ресурс сучасної економіки, який “наглядові капіталісти” викачують з користувачів за допомогою різноманітних трекерів.
5. Лідер в новій економіці спостереження – Гугл. Компанії Фейсбук, Майкрософт та Амазон намагаються складати конкуренцію. Решта – аутсайдери та імітатори, але природного ресурсу поки що вистачає усім.

Сьогодні не буде глобальних тем та запозичених думок. Давайте краще подивимось, які трекери вбудовані в популярні мобільні месенджери.

Отже, Viber. Одразу кажу, це один з найгірших прикладів. В додатку встановлено 12 трекерів. Серед них:
1. Adjust – маркетинговий трекер поведінкової аналітики. Заточений під ідентифікацію користувачів, створення персональних профілів, розширення аудиторії та решту маркетерських штучок.
2. AppMetrica – трекер від російської компанії Яндекс. Займається поширенням реклами та поведінковою аналітикою.
3. AppNexus – трекер компанії Xandr, яка належить американському телеком-гіганту AT&T. Що може бути краще, ніж кореляція активності користувача мобільного із його діями в мобільній мережі?
4. Braze, раніше відомий як Appboy – маркетинговий трекер, досить популярний в різних вертикалях бізнесу. Серед клієнтів KFC, Microsoft, okcupid, ABC News, GAP, CITI та інші.
5. Google Ads та Google DoubleClick – два гіганти реклами, яких на Андроїді просто не уникнути. Користуючись платформою, ви вже й так віддаєте Гуглу практично всі метадані, тому тут немає чого жахатись.
6. Google CrashLytics та Google Firebase Analytics – чисто технічні трекери, загрози майже не становлять.
7. MixPanel – один з небагатьох дійсно успішних незалежних трекерів. Збирає метадані та поведінкову аналітику. Серед клієнтів Twitter, Uber, Skyscanner.
8. myTarget – трекер від російської компанії Mail.Ru Group. Реклама та маркетингова аналітика. Вбудовується в основному в трешак, популярний в російському сегменті.
9. MoPub – рекламний інструмент монетизації мобільних додатків від Twitter.
10. Yandex Ad – поведінкова аналітика, мобільна реклама та надання можливості трекінгу “невизначеним третім сторонам”. Якщо ви розумієте, про що я.

Підсумуємо: під час користування Вайбером, ваші поведінкові дані направляються у 10 спеціалізованих трекерів. Деякі з них займаються рекламою, більшість колекціонують метадані, всі будують моделі за допомогою машинного навчання, три належать російським олігархам, наближеним до уряду Путіна. Найгірша ситуація в тих користувачів, які при цьому знаходяться в мобільній мережі AT&T: за таких умов досягається повна спостережуваність поведінки в реальному часі.

Далі в нас WhatsApp, Instagram та Facebook. Тут все буде зовсім інакше, дивіться. В цих додатках практично немає зовнішніх трекерів, зокрема:
– WhatsApp – лише Google Analytics.
– Instagram – лише Facebook Login.
– Facebook – не вдалося проаналізувати, статичний аналізатор просто зависає на розборі його обфускації.
Питання “чому” – риторичне. Ділитися природними ресурсами – даними про людську поведінку – не в інтересах олігополій епохи наглядового капіталізму. Ці додатки самі по собі є колекторами та трансформаторами поведінкової аналітики, тому знайти в них трекери від Яндексу чи AT&T було б якось дивно.

Тепер час для ложки меду: в яких месенджерах трекерів немає?

Threema, платний європейський месенджер, містить один зовнішній трекер геолокації – Mapbox. Улюблений месенджер українських політиків Confide містить лише технічний трекер Google Firebase. Його ж містить Telegram, а також HockeyApp – американсько-німецький трекер користувацьких метрик, що належить Microsoft.

ProtonMail, Signal, Wire – не містять трекерів взагалі.

Ну і на завершення, декілька прикладів додатків з Топ-100 в Україні в форматі назва та кількість вбудованих трекерів.

EasyWay – 2
Квитки УЗ – 3
Укрпошта (бета) – 3
FaceApp – 4
KLO – 5
Privat24 – 6
Nova Poshta – 7
rabota.ua – 7
Алло: просто жити смарт – 7
Citrus.UA (Цитрус) – 7
My Vodafone – 8
Prom.ua – 9
Rozetka – 9
AUTO.RIA – 10
TikTok Make Your Day – 10
EasyPay – 10
Raketa – доставка еды – 11
Avast Antivirus – 12
Slando/OLX – 14
Glovo – 16

Бережіться.