Автор: Vlad Styran

Чому ми поширюємо фейки

Сьогоднішній фейк про перемогу президента Туркменістану в чемпіонаті з програмування. Трохи раніше – фейк про новий український податок на експорт програмного коду. Два сюжети, розміщені на сатиричних веб-сайтах, які відкрито заявляють про те, що всі їхні матеріали – вигадані. Два сюжети, які моментально стали вірусними та розлетілися соцмережами. Фейки, які на повному серйозі поширювали дорослі та освічені люди. Й обидва я побачив в стрічках людей, в стрічках яких ніколи не чекав таке побачити 🙂

Але в цій історії цікаво не те, що хтось поквапився та розшарив фейк без додаткової перевірки. Це трапляється майже з усіма. Цікаво інше.

Розумієте, дані в сучасній цифровій економіці не такі вже й важливі. Найсенсаційніші дані стануть історією вже за кілька годин. Цикл новин обертається так швидко, що годі й сподіватися на тривалу фіксацію уваги публіки на якомусь одному інформаційному приводі. Ця сучасна техніка впливу добре себе зарекомендувала, вона працює.

Отже, дані не важливі. Тоді може важливо те, що ми з ними робимо? Як люди поводяться з даними? Знову штанга: як бачимо, за деякими виключеннями, люди більш-менш однорідні в своїй манері поводження з даними. Дані – не важливі. Як ми поводимося з даними – не важливо. Що ж тоді важливо? 

Важливо те, ХТО знає, як ми поводимось з даними. Ці поведінкові ознаки збираються в фантастичних об’ємах, аналізуються найрозумнішими вченими, та використовуються в неймовірній кількості місць. І все це задля досягнення єдиної мети: сталого прибутку сучасної цифрової економіки. Але є побічні ефекти.

Передбачення наших потреб – це задача вирішена. Актуальна ж задача – це модифікація нашої поведінки. І вона не така складна, як вам може здаватися. Адже для того, щоб 72% населення виконали певну дію, не потрібно спонукати до цієї дії всі 72%. Пам’ятаєте дзвіноподібну криву? Важливо переконати першими 2,5% “лідерів думок” та змусити їх поширити вашу брехню. Наступні 10% “візионерів”, які заглядають в рота інтелектуальній еліті, якнайширше роздзвонять їхні публікації соцмережами. Одночасно із цим, декілька журналістів розмістять в онлайн-виданнях матеріали з посиланнями на пости в Фейсбуку, і це справить враження ще не 30%. А далі вже й до коментарів на національному телебаченні – один крок. Решта популяції просто “підтягнеться” за авангардом, і до вечора у вашу брехню повірять геть усі.

Але щоб це спрацювало – треба мати список персонажів, пости яких якнайшвидше набирають щонайбільше реакцій та поширень. Ну і звісно, в цьому списку має бути місце для приміток, як легко вони ведуться на фейки.

Бережіться 😉

“Як не стати кібер-жертвою” оновлено

Оновлено посібник з персональної кібербезпеки ширше відомий під назвою Don’t Click Shit. Основні зміни: скорочення, оновлення застарілих фрагментів, вилучення нещодавно скомпрометованих опцій, реорганізація вмісту.

tl;dr: 

1. Не натискайте каку

Не відкривайте, не натискайте, та не запускайте підозрілі файли, посилання та програми.
Основне правило: якщо ви на це (лист, файл, посилання тощо) не чекали, це підозріло.

2. Використовуйте парольні менеджери

3. Використовуйте двохфакторну автентифікацію

Посилання на налаштування в різних сервісах: https://twofactorauth.org

4. Використовуйте безпечні месенджери

5. Використовуйте VPN

А також рекомендації з шифрування даних в мережі та на диску, захисту програмного забезпечення, використання персональних антивірусів, фаєрволів, налаштування резервних копій, мобільної та фізичної кібер-безпеки. 

Далі буде.

P.S. Будь ласка, не критикуйте та не викладайте тут коментарі до вмісту посібника. Покажіть, що ви шарите, не тут, а в Pull Request. Дякую.

Я поважаю ваш вибір

Я поважаю ваш вибір. Це не означає, що я його підтримую. Це не означає, що він правильний. Це не означає, що він розумний. Просто я трохи знаю людей і бачу різницю між розумністю та раціональністю.

Я поважаю ваш вибір. Це не означає, що я його підтримую. Це не означає, що він правильний. Це не означає, що він розумний. Просто я трохи знаю людей і бачу різницю між розумністю та раціональністю.

Розумність, це коли у вас
а) є правильні вхідні дані, та
б) є правильний логічний апарат. 
За таких умов ви можете прийняти правильне рішення.

Якщо ж вас на**али, та до того ж у вас не все гаразд з логікою, то на ваші розумні рішення годі й чекати. Бо ваші рішення будуть нерозумні, але… ви не повірите, – раціональні.

Бо раціональність, це не розумність, а когнітивна цілісність. Коли “зійшлося”. Коли все складається у пазл. Коли омани, упередження та хибні ідеї підкріплюють одне одного, переплітаючись у візерунок правдоподібної ілюзії. 

Погляди, які базуються на надприродних догмах, – раціональні. Цінності, які ґрунтуються на бездоказовій вірі, – раціональні. Псевдонаукові теорії, які не мають фактичного чи бодай логічного підтвердження, – раціональні. Тому що більше та ліпше за все у житті наш мозок любить та вміє раціоналізувати.

Мозок прагне цілісності в сприйнятті реальності, він під це заточений на верстаті еволюції. Тому уфологія, конспірологія, антивакс, іслам, ліберальна демократія, тощо – цілком раціональні системи сприйняття реальності. Дарма, що вони базуються на нашій вірі у те, чого немає в природі, і не важливо, чи то НЛО, кореляція між щепленнями та випадками аутизму, або невід’ємні права людини.

Хороша новина в тому, що якщо у вас з’являються правильні вхідні дані та прокачується логічний апарат, омана раціональності може розсипатись та звільнити місце для розумності. Тому я поважаю ваш вибір та сподіваюся, що колись вам стане розуму його виправити.

Держава в сматрфоні

Google, Facebook, Microsoft, Amazon, Verizon… всі компанії, які осягнули майбутнє цифрової економіки прагнуть до накопичення якнайбільшого об’єму поведінкових даних про населення Землі. Це почалося з того, що Google винайшов наглядовий капіталізм, який базується на “видобуванні” принципово нової сировини: поведінкових “надлишків”, або “вихлопів” використання людьми інформаційних продуктів, таких як веб- та мобільні технології.

Підйом наглядового капіталізму – вже історія, це не змінити. Зараз ми спостерігаємо новий якісний прорив: вторгнення у фізичну реальність цифрових алгоритмів, натренованих на поведінковому вихлопі нашої онлайн-активності. Провайдер мобільного зв’язку (що слідкує за користувачами через триангуляцію сигналу) купує прадавню пошукову систему, яка так і не підлаштувалася під нові реалії наглядового капіталізму. Інтернет-гігант, монстреозна корпорація (яка за багатьма ознаками “і є інтернет”), купує компанію-виробника трекерів людської біологічної активності. Компанія “типу таксі, але не таксі” занурює свої поведінкові та геолокаційні тентаклі в дані про наше пересування громадським транспортом, наші гастрономічні вподобання та господарські тонкощі нашого побуту. Компанії, які донедавна панували лише у “віртуальності”, захоплюють контроль над реальністю, розміщуючи в ній фізичні сенсори, об’єднані під романтичною назвою Інтернет Речей. І найпростіший спосіб приєднатися до цієї веселої компанії “інноваторів” – це розмістити на смартфоні користувачів свій мобільний додаток.

Український уряд успішно просувається стежкою, яку намітили йому Googe, Facebook та Microsoft. Мрія можновладців, “держава в смартфоні”, перекладається на мову наглядового капіталізму буквально як держава В КОЖНОМУ смартфоні. Встановивши на смартфони громадян навіть не дуже багатий на функціонал мобільний додаток, можна отримувати стільки поведінкового вихлопу, що виявлення настроїв та вподобань електорату стане тривіальною задачею та зрештою автоматизується. А передбачення дій громадян та маніпулювання їхньою волею здійснюватиметься за допомогою рядків в конфігураційному файлі.

Ця ідея провальна за своєю суттю, адже державам немає місця в майбутньому. Зрештою, контроль над населенням планети захоплять наглядові капіталісти, адже лише в них буде для цього достатньо багато даних, достатньо натреновані алгоритми, та достатньо освічені оператори. Коли я чую, що Китай виграє в Штатів гонку озброєнь у сфері штучного інтелекту, я подумки регочу, адже цю гонку вже виграв Google. Ця гонка завершилася до того, як хтось встиг до неї приєднатися. Зараз навіть найяскравіші інноватори, навіть загальний улюбленець Ілон Маск, можуть в кращому випадку намагатися знайти щось принципово нове, чим на початку століття був наглядовий капіталізм. Адже в усіх існуючих областях вже є переможці і змагатися з ними – марна трата часу.

В решті решт уряд України чекає або провал, або аутсорсинг політичного впливу одній з мегакорпорацій. Адже Facebook може зробити з коміка президента. Але блискучого політика – навряд.