Угорщина заблокувала вступ України в кіберцентр при НАТО (epravda.com.ua), а Китай заявив про необмежене партнерство з Росією та підтримав її так звані «вимоги безпеки» до НАТО (reuters.com). По першому пункту поступили запитання і так я дізнався, що CCDCOE (центр кібербезпеки НАТО в Естонії) це «кібер-НАТО» 🙂. По другому я вирішив висловитись самостійно. Ці події на мою думку пов‘язані, тому тримайте аматорської геополітики пост.
(Image source: Wall Street Journal.)
Угорщині, яка нещодавно (за історичними мірками) перекваліфікувалася з ліберально демократичної країни в неліберально-демократичну, Україна геополітично цікава через заселені етнічними угорцями райони. Угорський уряд неодноразово попереджав, що невдоволений реформою української системи освіти й вважає, що Україна утискає національні меншини. Точніше конкретну меншину – угорців. Тому що в поляків, румунів та ще двох десятків меншин таких претензій немає. Є лише в росіян та угорців. Думку можна продовжити.
Але важливо не це. Коли в Україні назріла чергова криза, позиції сусідів стали чіткіші. Польща, країни Балтії, Румунія, Туреччина, низка країн Західної Європи, та звісно ж США чітко продиктували свої наміри підтримати нас у нашому захисті від імперських зазіхань Росії. А ось Угорщина вирішила, що для неї відкривається вікно можливостей. Що вона з ним буде робити думати не хочеться, проте щонайменше виторгує у НАТО щось в обмін на зняття вето з важливого для України рішення. Ми маємо поставити собі в голові галочку та брати цей епізод до уваги в майбутньому.
Проте наведення різкості на позиції Китаю це для нас справжня погана новина. До цього часу КНР обмежувала стратегічну підтримку Російських претензій на зону впливу в рамках колишнього СРСР ветуванням відповідних резолюцій ООН. Та на зустрічі президентів перед відкриттям олімпіади пролунали важливі уточнення, такі як повномасштабна підтримка країн одна одної в усіх сферах, включаючи територіальні претензії та стримування НАТО, і взагалі, спільне визнання США світовим гегемоном, якому час дати відсіч.
Ці заяви свідчать про початок незабаром нової холодної війни: з США та НАТО на одному боці, та КНР, РФ, та сателітами на іншому. Для України це сумна звістка, тому що для нас з вами ця війна холодною не буде. Проте є країна, для якої ця новина ще сумніша. І ця країна – Росія.
Це може звучати парадоксально, але це скоріш за все так. Просто тому, що в Китаю немає стратегічних союзників в принципі. Китай вступає в тимчасові альянси для досягнення тактичних цілей, а коли виникає така можливість, підставляє союзника для досягнення вищої мети.
За останні сто років Росія наступає на ці граблі вдруге. Минулого разу Китай використав СРСР для отримання необхідних ресурсів, знань, та дипломатичного статусу. Коли в Союзу закінчилися цікаві китайцям плюшки, вони його радо підставили й навіть зробили спробу посунути спільний кордон трохи на північ. Після чого почали загравати зі Штатами, вдаючи потенціал до лібералізації та курс на демократичні реформи.
Чим це загравання закінчилося для Союзу ми всі знаємо. Не виключаю, що Росію спіткає схожа доля. Китай використав СРСР як фактор послаблення американської гегемонії («ба»), адже стратегічна мета КНР полягає у заміщені США в цьому статусі до 2049 року. Звісно, що бажання Путіна прискорити цей величний план, створюючи Штатам головний біль на європейському фланзі Китай схвалює та вітає. Проте щойно баланс сил («ши») зсунеться в бік Китаю або США, КНР радо витратить Росію для досягнення власних цілей.
Підсумуємо. Поза Угорщини неприємна і скоріш за все привезена Орбаном з Кремля. Проте має чисто дипломатичну природу і скоріш за все буде розв‘язана діалогом країн-учасниць. Зближення Китаю та РФ несе Україні загрозу в тактичній перспективі, проте для Росії ця загроза стратегічна.
Тому не відволікаємось на публікації таблоїдів та працюємо на зміцнення держави. Будь-яка додаткова ентропія нам зараз шкодить. Владу треба тримати в тонусі, а себе у формі. Бережіться.