В Україні створять кібервійська. Про це лаконічно повідомляє Українська правда, наводячи цитату секретаря РНБО Данілова у “Свободі слова” Шустера. Гіршого місця для анонсу українських кібервійськ годі й шукати, але вже як є.
Схоже, що мова йде про вміст затвердженої на засіданні РНБО 14 травня стратегії кібербезпеки України. Проте термін “кібервійська” з уст українських чиновників може означати що завгодно. Ось, наприклад, Зеленський нещодавно з пафосом повідомив про відкриття центру кіберзахисту UA30, який насправді виявився косметичною підтяжкою CERT-UA. Тому я не вірю, що під “кібервійськами” експерти з кібербезпеки та українські бюрократи розуміють одне й те саме.
Однак, пожвавлення в розбудові української системи кібербезпеки – це загалом непогано. Нехай навіть і єдиним доступним чинній владі способом, тобто за допомогою піару. Це перший крок в правильному напрямку. Крок незграбний, і скоріш за все приречений на провал, але він важливий. Тому що, як відомо, між нулем та одиницею – нескінченність.
Причини такої поведінки апарату Зеленського, РНБО, ДССЗЗІ та решти навколокібербезпекових відомств я бачу лише одну: українські дипломати та аналітики або відчули настрої Білого дому, або ж отримали з нього конкретні сигнали. Стратегічний курс Байдена на підсилення кібербезпеки США очевидний усім, хто хоч трохи в темі кібербезпеки. Взяти хоча б хвилю санкцій проти Росії за операцію проти SolarWinds – проведену, до речі, цілком в рамках допустимих норм міжнародного шпіонажу. Або розгром кіберзлочинного угруповування DarkSide за лічені дні після їхнього втручання в роботу стратегічно важливого для США нафтопроводу Colonial Pipeline. Ці гучні рішення викликають відлуння у владних коридорах як союзників, так і противників США, тому дії української влади цілком логічні. Бо є в Україні така народна прикмета: куди американська стратегія, туди й американські гранти.
Що насправді вийде з “кібервійськ” в очевидно непідготовленої для втілення наступальної стратегії української госухи – це інше питання, і воно поки що відкрите. Бо дідько він же в деталях, а в стратегії деталей немає – на те вона й стратегія. Критику тактичних та операційних рішень будемо формувати в міру їхньої появи. А щодо стратегії: загальна тенденція мене скоріше тішить, ніж засмучує. Тому що, як я люблю повторювати, неважливо, якого розміру кроки ти робиш, якщо ти рухаєшся в правильному напрямку.
До того ж влада в Україні регулярно змінюється, і в стратегії є всі шанси це пережити.