Китай здійснює стратегічний план перехоплення світової першості в Сполучених Штатів. Для цього КНР застосовує економічні, дипломатичні та інформаційні тактики та уникає нарощування військового потенціалу й прямої конфронтації. Китай здійснює свій план настільки вишукано, що США не просто не мають проти КНР узгодженої політичної позиції. Штати протягом десятків років відкрито і приховано допомагають КНР «вставати з колін». Проте, надії на демократизацію, лібералізацію економіки чи бодай вдячність Китаю – марні. Китай не пробачив Заходу «двохсотрічного приниження», вважає Штати підступним гегемоном («ба»), і прямує по курсу усунення США з верхівки світового панування.
Про книгу «Столітній марафон: Секретна стратегія Китаю з заміщення Америки на посаді глобальної супердержави» я дізнався у книжковому клубі патронів подкасту Unsupervised Learning. Я намагаюся бути об‘єктивним у своїх міркуваннях щодо геополітичного суперництва Штатів та Китаю, тому не прочитати її я просто не міг. Звісно, що «експертом з Китаю» я не став, але книга дала мені відповіді на низку болючих питань, і тепер я точно розбираюся в темі значно краще за більшість диванних аналітиків. Проте, викладати у відгуку короткий зміст я не буду. Надто велика буде в читачів блогу спокуса вхопитися за мої узагальнення та не копати глибше.
Тому, якщо вам дійсно цікаво, як Китай планує дістатися верхівки харчового ланцюга, і чому йому це скоріш за все вдасться вже до 2050 року – читайте, воно того варте. Якщо ж вас ця тема аж ніяк не обходить – тоді не читайте. Проте я для себе твердо вирішив одне. Звісно, кожен має право на власну думку. Проте я відтепер навряд чи сприйматиму серйозно людей, які мають точку зору щодо Китайських амбіцій, але не читали цю книгу.