У зв’язку з довгоочікуваним баном Дональда Трампа у Твіттері та Фейсбуку, з усіх боків чути голосну критику в бік цих компаній. Дехто навіть звинувачує їх в порушенні свободи слова, право на яку гарантується Конституцією США. Більш обізнані в курсі, що Перша поправка стосується відносин між державою та громадянином, а не між користувачем та постачальником послуг. Але наполягають на тому, що знеплатформлення (класне слово, здається, я його вигадав) політиків та суспільних діячів все одно свободі слова шкодить. Я приєднуюся до когорти критиків: я теж вважаю, що соцмережі вчинили неправильно. Бо забанити Трампа треба було ще два роки тому.
Пояснити, чому Твіттер та Фейсбук цього разу все роблять правильно дуже просто. Треба просто згадати, навіщо нам свобода слова. В демократичному суспільстві свобода слова потрібна для того, щоб зберегти умови для цивілізованої дискусії та не вдаватися до насильства. Якщо свободу слова обмежити, суспільний діалог порушиться і за деякий час призведе до насильницьких дій, наприклад революції. Але якщо усім верствам суспільства, а особливо меншинам, надавати змогу висловлювати свої позиції та аргументувати їх, то є шанс на конструктивний діалог та довготривалі поступ, мир та добробут. Звісно, це не виглядає, як ідеальна модель суспільства, але це найкраще, що нам поки що вдалося вигадати – ну ви в курсі.
Знаючи, навіщо нам свобода слова, дуже просто переконатися, що вона не поширюється на мову ненависті (hate speech) та інші прояви насильства. Заклики до насильницьких дій не можуть користуватися привілеєм свободи слова. Адже мета свободи слова якраз в уникненні насильства.
Це просто, раціонально та логічно. Саме тому це багато кому не подобається. Можна вести полеміку навколо цього скільки завгодно, але якщо спілкуватися конструктивно, то так чи інакше приходимо до цього висновку. Насилля це погано. Діалог це добре. Свобода слова захищає діалог. Заклики до насилля це не діалог.
