“Як не стати кібер-жертвою” оновлено

Оновлено посібник з персональної кібербезпеки ширше відомий під назвою Don’t Click Shit. Основні зміни: скорочення, оновлення застарілих фрагментів, вилучення нещодавно скомпрометованих опцій, реорганізація вмісту.

tl;dr: 

1. Не натискайте каку

Не відкривайте, не натискайте, та не запускайте підозрілі файли, посилання та програми.
Основне правило: якщо ви на це (лист, файл, посилання тощо) не чекали, це підозріло.

2. Використовуйте парольні менеджери

3. Використовуйте двохфакторну автентифікацію

Посилання на налаштування в різних сервісах: https://twofactorauth.org

4. Використовуйте безпечні месенджери

5. Використовуйте VPN

А також рекомендації з шифрування даних в мережі та на диску, захисту програмного забезпечення, використання персональних антивірусів, фаєрволів, налаштування резервних копій, мобільної та фізичної кібер-безпеки. 

Далі буде.

P.S. Будь ласка, не критикуйте та не викладайте тут коментарі до вмісту посібника. Покажіть, що ви шарите, не тут, а в Pull Request. Дякую.

Держава в сматрфоні

Google, Facebook, Microsoft, Amazon, Verizon… всі компанії, які осягнули майбутнє цифрової економіки прагнуть до накопичення якнайбільшого об’єму поведінкових даних про населення Землі. Це почалося з того, що Google винайшов наглядовий капіталізм, який базується на “видобуванні” принципово нової сировини: поведінкових “надлишків”, або “вихлопів” використання людьми інформаційних продуктів, таких як веб- та мобільні технології.

Підйом наглядового капіталізму – вже історія, це не змінити. Зараз ми спостерігаємо новий якісний прорив: вторгнення у фізичну реальність цифрових алгоритмів, натренованих на поведінковому вихлопі нашої онлайн-активності. Провайдер мобільного зв’язку (що слідкує за користувачами через триангуляцію сигналу) купує прадавню пошукову систему, яка так і не підлаштувалася під нові реалії наглядового капіталізму. Інтернет-гігант, монстреозна корпорація (яка за багатьма ознаками “і є інтернет”), купує компанію-виробника трекерів людської біологічної активності. Компанія “типу таксі, але не таксі” занурює свої поведінкові та геолокаційні тентаклі в дані про наше пересування громадським транспортом, наші гастрономічні вподобання та господарські тонкощі нашого побуту. Компанії, які донедавна панували лише у “віртуальності”, захоплюють контроль над реальністю, розміщуючи в ній фізичні сенсори, об’єднані під романтичною назвою Інтернет Речей. І найпростіший спосіб приєднатися до цієї веселої компанії “інноваторів” – це розмістити на смартфоні користувачів свій мобільний додаток.

Український уряд успішно просувається стежкою, яку намітили йому Googe, Facebook та Microsoft. Мрія можновладців, “держава в смартфоні”, перекладається на мову наглядового капіталізму буквально як держава В КОЖНОМУ смартфоні. Встановивши на смартфони громадян навіть не дуже багатий на функціонал мобільний додаток, можна отримувати стільки поведінкового вихлопу, що виявлення настроїв та вподобань електорату стане тривіальною задачею та зрештою автоматизується. А передбачення дій громадян та маніпулювання їхньою волею здійснюватиметься за допомогою рядків в конфігураційному файлі.

Ця ідея провальна за своєю суттю, адже державам немає місця в майбутньому. Зрештою, контроль над населенням планети захоплять наглядові капіталісти, адже лише в них буде для цього достатньо багато даних, достатньо натреновані алгоритми, та достатньо освічені оператори. Коли я чую, що Китай виграє в Штатів гонку озброєнь у сфері штучного інтелекту, я подумки регочу, адже цю гонку вже виграв Google. Ця гонка завершилася до того, як хтось встиг до неї приєднатися. Зараз навіть найяскравіші інноватори, навіть загальний улюбленець Ілон Маск, можуть в кращому випадку намагатися знайти щось принципово нове, чим на початку століття був наглядовий капіталізм. Адже в усіх існуючих областях вже є переможці і змагатися з ними – марна трата часу.

В решті решт уряд України чекає або провал, або аутсорсинг політичного впливу одній з мегакорпорацій. Адже Facebook може зробити з коміка президента. Але блискучого політика – навряд.

Офіс реформ в галузі кібербезпеки

Прочитав матеріал на Internetua і, як писав класик, “задумался” (С).

Отже, в Міністерство цифрової трансформації України, яке не займається кібербезпекою, адже нею займається The State Service for Special Communication and Information Protection, буде створено офіс реформ в галузі кібербезпеки?

І це ще не враховуючи той факт, що галузі кібербезпеки, яка вимагала б регулювання, в Україні де факто не існує. Є певна технічна метушня на сотні мільонів гривень на рік, яка в основному полягає у впровадження та оновленні різноманітних кібер-вундервафлей. А ось кібербезпеки як такої – нема. Не вірите?

Ну ось вам аргумент: сьогодні в нас майже грудень 2019 року, а Кабмін все ще не прийняв програму заходів з кібербезпеки, яку мала б розробити Держспецзв’язку. Тому остання зробила хід конем та подала план на два роки: 2019-2020.

І ще одне: держава в галузі кібербезпеки мала б в першу чергу опікуватись захистом критичної інфраструктури, правда? Щоб нам дистанційно взимку не вимкнули світло, не забруднили питну воду біологічними агентами, а на Міноборони не впав літачок тощо. Щоб не здійснилися оці всі хакерські страшилки і ще багато з того, що ми навіть не уявляємо. Так ось, щоб захищати щось, треба це спочатку визначити. Бачите до чого я веду? Ага, ви думало шо десь ща сімома замками під грифом “цілком таємно” є такий собі перелік об’єктів критичної інформаційної інфраструктури? Серйозно?

Тепер до питання “чому так”? Я коротко: тому що в USAID були цільові бабки і їх треба було освоїти. Хочеш швидко витратити необмежений об’єм бабла – замов якісний аудит. Це вам будь-який аудитор підтвердить. Тепер все складається в пазл? Добре, я радий, що ми витратили цей час не дарма.

Від себе хочу побажати Мінцифрі та новому офісу з реформування наснаги та успіхів. Повірте мені на слово: ми будемо дуже сильно на них чекати та дуже пильно за ними спостерігати.

УніКальний досвід України в кібервійні

Мінцифри звітує, що досвід України в протистоянні Росії в кібервійні — унікальний. І його треба використовувати і т.д. Не дуже унікальний гоу-гоу дансер від ІТ в коментарях скандує про інновації та про те, що Україна — країна стартапів і країна-стартап.

Наводжу різкість. Коли тебе п**дять, це не досвід. Це страждання. Досвід, це коли ти даєш здачі і дивишся, що з того буде. Кому треба, ті вже давно цей досвід напрацьовують та використовують. А держава Україна поки що лише з занепокоєнням та цікавістю роздивляється, як її б‘ють та скільки лайна вибивають. «Адже кал цікавий, а цікавість — то погляд в майбутнє», як казав класик.

Є в бізнесі така приказка, «fake it till you make it». Залежно від області застосування, це можна трактувати по-різному: від геніальної стратегії до цинічного на**алова. Наприклад, якщо у вас немає ані спеціалістів, ані досвіду, ані часу здобути перше і друге, то сунутись в державний тендер на закупівлю відповідних послуг лише тому, що засновники вашої фірми бухають в сауні із профільним замміністра — це буде цинічне на**алово. А ось претендувати на нову посаду, яка дещо складніша та амбіційніша за попередню — це геніальна стратегія. Головне в‘вязатися, а там розберемось. Безвихідь ситуації створить ідеальні умови для розвитку і ви це зробите. А поки що, посміхайтесь та удавайте, що все під контролем.

Fake it Till You Make It стало генеральною стратегією уряду Зеленського. Тому що, як не крути, а ця команда вміє та любить грати. Але за періодом удаваної готовності взяти відповідальність за долю країни неодмінно прийде час, коли цією долею доведеться опікуватися. І ані президент, ані уряд, ані парламентська більшість до цього не готові. Для трансформації з дешевих імітаторів у державних діячів було занадто мало часу.

Звісно, я суджу лише з того, що бачу, та в чому розбираюся. Але в тій темі, де багато хто вважає мене експертом, дії поточної влади не витримують жодної критики. І я маю нахабність екстраполювати ці спостереження на інші галузі. Якщо Україна це стартап, то мушу нагадати, що базовий рейт успішних стартапів це 2%. А ще класик казав, «навіщо вам погляд у те, чого у вас нема?»

У школі мого малого на вході до кабінету директора довший час висів портрет Порошенка і це мене дуже бісило. Тепер там висить горщик із квітами.

Про експертів, експертизу та шарлатанів

Чому так просто називатися експертом в невідомій галузі, та як виявляти шарлатанів.

Так, давайте я одразу чесно розповім, навіщо я це пишу. Не знаю, як вам, але мені око муляє ота навала експертів, яких набігло в галузь кібербезпеки протягом останніх пів року. От не було експертів, не було, і тут невідомо звідки взялася аж ціла купа. Просто якийсь Великий вибух, їй-богу. Експертом називається буквально кожен, хто якимось дивом дорвався до годівниці. Адже тема зараз на хайпі й урвати ласий шматок хочеться багатьом. Як же ж так вийшло, що експертами в галузі вважаються люди, які мають про кібербезпеку дуже образне уявлення?

Продовжити читання “Про експертів, експертизу та шарлатанів”