Давайте потроху піднімати питання приватності в її новому розумінні. Почнемо з месенджерів, тому що якщо вам не за 60, то це напевно ваш основний метод комунікацій.
Отже, з приватністю повідомлень все зрозуміло. Спілкування або шифрується наскрізь за замовчуванням, так що у вас просто немає можливості помилитися, або ж ні. Але секретність повідомлень це ще не все.
Для того, щоб отримати про вас цінну інформацію, не потрібно читати ваші повідомлення. Достатньо знати з ким, коли, як часто, в яких об’ємах, з яких пристроїв, та як подовгу ви спілкуєтесь, а також мати уявлення про ваше географічне розташування та ваші дії до та після спілкування. Ці дані називаються метаданими, і їхнє розкриття призводить до компрометації вашої мета-приватності. Масові скупчення метаданих дозволяють сучасним мегакорпораціям, схибленим на поведінковій модифікації, буквально керувати нашими діями, спрямовуючи нашу увагу в потрібний їм бік в моменти, коли ми найбільш вразливі до розміщеного там меседжу.
Поведінкова модифікація, це основа “економіки дій”, яка є пріоритетом для найбільших корпорацій на планеті – Google, Facebook, Amazon, Microsoft. Всі вони давно навчилися монетизувати метадані та генерувати з них колосальні прибутки. А напрацьовані таким чином моделі даних та алгоритми машинного навчання тепер займаються не лише контекстною рекламою, а й політичною пропагандою. Але зараз давайте зосередимось на тому, як метадані витікають із ваших месенджерів та потрапляють в бази даних цифрових гігантів.
Є така приказка, що коли щось вам дістається безкоштовно – то ви в цій транзакції не покупець, а товар. Це звучить дуже поетично, але насправді в сучасній економіці все давно не так. Все набагато сумніше. Товар це не ви, це ваші метадані. (Або й дані, якщо ви настільки необережні з вибором інструментів.) Ви ж в цій економіці – природний ресурс. Паливо, спалюючи яке, цифрові капіталісти отримують свій капітал – поведінкові алгоритми, навчені на петабайтах згенерованих вами даних. І чим більше в бізнесу даних, тим він успішніший, тому основною задачею сучасної економіки є розташування сенсорів в усіх областях людського життя, та інтенсивне викачування з них поведінкових даних.
Першість тут звісно ж в холдингу Alphabet, широко відомого по своєму головному бренду Google. Гугл почався як світла надія людства на впорядкування земної інформації в зручному для використання вигляді. Але вже так сталося, що ані заради користі, а щоб тупо не здохнуть, засновники компанії мусили щось робити із фінансовою кризою, яка накрила індустрію буквально за пару років після заснування Гугла. Бум доткомів завершився великим пшиком, коли всі бульбашки голосно луснули, а справжні, чесні стартапи залишилися один на один із розгніваними інвесторами. Які, м’яко кажучи, не поспішали допомагати Силіконовій долині підніматися з колін. Рятуючи компанію від банкрутства, засновники поступилися своїми принципами та суверенітетом, згодувавши його інвестиційному капіталу. Який вимагає від своїх жертв не просто прибутковості, але експоненційного росту. (Бо прибуток обкладається податками, а капіталізація не дуже.) Таким ось чином на світі з’явився Гугл, який останні 15 років ніяка не корпорація добра, а справжнісінький монстр, що харчується метаданими своїх користувачів та монетизує їх у тисячі способів.
Гугл проникає в найбільш потаємні закутки нашого життя та постійно працює над тим, щоб проникнути ще глибше. Почавши з історії пошуку, він дуже швидко перестрибнув в нашу електронну пошту, запустивши 1 квітня 2004 року сервіс Gmail. Після такої перемоги над приватністю, далі справи пішли ще краще, адже ми впустили Гугл в свою пошту, що може бути ще інтимнішим? Якщо не довіряти Гуглу, то кому довіряти? Тому веб-браузер Chrome, смартфони під ОС Android, система супутникового шпіонажу, заснована ЦРУ та ребрендована як Google Earth, Google Maps та Google Street View, на яких можна побачити наші оселі ззовні, та Pokemon Go, який дозволив зазирнути на наш задній двір та за наш поріг – це неповний список перемог Гугла над нашим уявленням про приватність. І скрізь компанія використовувала схожу тактику, стверджуючи, що це нова реальність та новий світовий порядок. А нам не варто сперечатися із сучасними інноваціями, а треба спробувати отримати від них користь. Іншими словами, розслабитись та отримати задоволення.
Гугл завжди був і залишається флагманом нової цифрової економіки. Порівняно із ними Фейсбук, який за останні роки буквально перевернув додолу ногами наше уявлення про демократію та політичні процеси, – це купка криворуких імітаторів. Гугл найбільший інноватор, всі решта або беруть з них приклад, або мріють стати одною із букв Алфавіту. З придбанням Fitbit гугл занурив свої щупальці в тему здоров’я та фізіологічного трекінгу, а про контроль над “розумними домом” я навіть розпочинати не хочу. З іншого боку, якщо ваш телефон працює на стоковому Андроїді, то все написане вище не є найбільшою загрозою вашої приватності.
На цьому зробимо невеличку паузу, а згодом я розповім вам, які трекери метаданих можна знайти в найпопулярніших месенджерах. Ми розберемо декілька прикладів і я поясню, в скількох напрямках викачуються метадані із кожного із них. Якщо у вас є побажання щодо додатків, які нам слід розглянути – запропонуйте їх в коментарях.
Бережіться.
