Кілька місяців пройшло з того часу, як я прочитав цю книжку, і я нарешті дозрів до написання ревю. Цей час я використав для того, щоб обговорити отримані концепції із колегами та протестувати кілька трюків на практиці. Як ви зараз зрозумієте, мені був потрібен час на те, щоб поредтімати зміст цієї книжки 🙂 Результатом я більше ніж задоволений, тому готовий ділитися відгуком.
Книга “Red Team – How to Succeed By Thinking Like the Enemy” by Micah Zenko – це публіцистична праця, зразок доброї журналістики, в якому автор досліджує нашу професію та робить цікаві висновки. У книгу увійшли історичні сюжети, пряма мова патріархів цієї професії, та роздуми, аналітика й узагальнення самого автора.
Серед найважливішого у книзі можу назвати широке узагальнення дисципліни редтімінгу, яке охоплює усі його прояви: бізнесовий воргеймінг, стратегічний альтернативний аналіз, політичний та військовий редтімінг та звісно ж пентести та інші хакерські забавки. Для прикладу, починає Міка із препарації ролі “адвоката диявола” в адміністрації Ватикану, а у якості одного з найбільших провалів редтімінгу наводить недостатню увагу до альтернативних теорій під час підготовки другої іракської війни. (Як ви пам’ятаєте, привід для вторгнення – наявність в режиму Саддама Хусейна зброї масового ураження – так і не підтвердився.)
Протягом книги Зенко аналізує підхід до редтімінгу не лише в пентестах, але й у розвідувальній та контррозвідувальній діяльності, під час підготовки до військових операцій, та протягом розробки програм охорони здоров’я всесвітнього масштабу – список можна продовжувати. Усі прояви редтімінгу автор об’єднує спільною методологією, але жахатися цього слова не потрібно. Адже вона настільки високорівнева, що скоріш підкреслює недоцільність використання в редтімінгу методологій у звичному розумінні цього терміну.
Основна ідея редтімінгу – це альтернативний (або конкурентний) аналіз наявних даних та інформації, тобто виклик статус кво. Таким чином, редтімати можна все, що завгодно: стратегію, продукт, теорію, ідею тощо. І залежно від важливості та цінності об’єкту редтімінгу масштабуватиметься важливість цієї вправи. Це ми знаємо з практики – неважливому бізнесу чи стартапу в перший рік пентест не потрібен.
Ще ми знаємо, що редтімер нікому не спрощує життя. Це отой ніколи ні з чим не згодний член команди, який завжди ставить все під сумнів та до всього ставиться скептично. У редтімінгу як професії це робиться свідомо та послідовно. Успішне доведення альтернативної теорії демонструє неспроможність оригінальної теорії. А безуспішне – навпаки, підтверджує статус кво та підкріпляє його аргументами. У одному з випадків успішного редтімінгу, червоній команді поставили на меті довести, що новозбудований в Ірані секретний об’єкт не є фабрикою зі збагачення урану. Після тижнів блискучого конкурентного аналізу аналітики дійшли висновку що єдиним альтернативним поясненням цього будівництва є спроба Ірану дезінформувати ЦРУ, тобто переконати в тому, що це таки фабрика зі збагачення урану, коли насправді це не так.
Стилістично, за виключенням одного мінусу – автор часто повторює ті самі речі різними словами – книжка дуже сподобалася. Приємно читати про твою улюблену справу, особливо фрагменти, написані зі слів визнаних експертів у цій професії. Діно Дай Зові, Джейсон Стріт, Дейв Кеннеді, Кріс Нікерсон та ще ціле сузір’я відомих хакерів, які діляться своїм поглядом на індустрію та критерії успішності в ній – це вам не мемуари Митника, Сноудена чи ще якогось невдахи. Це реальне м’ясо з окопів, до якого іншим маршрутом шлях іде через десятиліття практики, повної провалів, стресу та решти супутнього нашій справі шарму.
Я раджу прочитати це кожному, хто вважає себе спеціалістом з наступальної безпеки. Єдине, що мене непокоїть, це як щільно ідеї твору перегукуються із моїм власним досвідом та поглядами на професію. Тому, якщо після прочитання матимете альтернативну теорію – буду радий подискутувати. Ми ж бо хакери, чи де?
